ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8368/20
провадження № 2/753/856/21
(заочне)
"17" лютого 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сирбул О.Ф.
за участю секретаря Лаптєвої Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа-Печерська районна в місті Києві державна адміністрація про позбавлення батьківських прав, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 діючи в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом та просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення фактичних сімейних стосунків та початку окремого проживання сторін, відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини та повністю припинив будь-яку форму спілкування та контакту з позивачем та донькою.
Відповідач участі в житті доньки не бере, внутрішнім світом дитини не цікавиться, духовним та фізичним розвитком дитини не займається.
Позивач вимушена самостійно та виключно власними силами здійснювати утримання, виховання та опіку над спільною з відповідачем дитиною. Відповідач не надає дитині доступу до культурних, духовних, будь-яких інших цінностей, що є важливими для дитини у відповідному віці та періоді його зростання. Відсутній будь-який особистий контакт між ними (зустрічі, побачення, спілкування засобами телефонного зв'язку та/або інтернету, листування і таке інше). Очевидно, що відповідач свідомо нехтує своїм батьківським обов'язком та навмисно ухиляється від виховання дитини.
У 2019 році позивач разом з донькою переїхали на постійне місце проживання до м. Києва.
За таких обставин у позивача виникло право звернутись до суду позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно їх спільної дитини.
За таких обставин у позивача виникло право звернутись до суду позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно їх спільної дитини.
Ухвалою суду від 02.06.2020 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 14.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав до суду заяву, якій просив розглянути справу у його відсутність, та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач належним чином повідомлявся про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив та будь-які заперечення проти позову до суду не подавав.
Від представника третьої особи надійшов висновок від. 07.12.2020 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони з 05 червня 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем подано позов до Подільського районного суду м. Києва про розірвання шлюбу з відповідачем. Остаточне рішення у справі не прийнято.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається зі свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 11.05.2010, актовий запис № 420 від 11.05.2010.
Згідно свідоцтва про шлюб, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 05 червня 2009 року зареєстрували шлюб.
Згідно висновку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 07.12.2020 № 105/01-2308/В-140 вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню, догляду та утриманню своєї дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст. 164 ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, серед іншого, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року роз'яснено судам, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи батьком ОСОБА_2 , свідомо ухиляється від виховання своїх батьківських обов'язків щодо своєї доньки. Ухилення його від виконання батьківських обов'язків полягає у свідомому самоусуненні відповідача від виховання дитини, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умови для розвитку її природних здібностей та готування її до самостійного життя та праці, що в свою чергу вказує на наявність законних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Слід зазначити, що ст. 166 СК України передбачає правові наслідки позбавлення батьківських прав, зокрема, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Це означає, що батьки, позбавленні батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дитиною. Маються на увазі ті права, що належать батькам і здійснюються ними до досягнення дитиною повноліття.
Тобто, батьки втрачають перш за все право на виховання дітей з усіма пов'язаними з цим правомочностями, вони не можуть вирішувати питання виховання дитини вдома, а також передати її на виховання іншим особам, дитячим закладам, визначати місце проживання дитини, відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, давати згоду на всиновлення, бути опікуном, піклувальником, не можуть бути усиновителями. Той з батьків, якого позбавлено батьківських прав, втрачає право обирати місце проживання дитини, дозволяти або забороняти виїжджати до іншої країни.
Враховуючи зазначене, суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, в їх сукупності та взаємозв'язку, вважає за можливе позбавити відповідача батьківських прав стосовно його малолітньої доньки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позов-задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 11.05.2010, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 420 від 11.05.2010.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м.Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: