Справа № 726/1514/20
Провадження №2/726/28/21
Категорія 60
10.03.2021 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі Абрамчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Баршаков Олександр Васильович до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно в якій вказує, що позивачі є донькою та сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Їхні батьки знаходились у зареєстрованому шлюбі з 31.01.1981 року. Після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як спадкоємці за законом, отримали по 1/2 частки в спадщині.
Після смерті матері ОСОБА_4 23.12.2016 року, було відкрито спадкову справу. Зазначає, що на час смерті матері, місце їхнього проживання було зареєстровано разом із нею, а тому вони є такими, які прийняли спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України.
Окрім того зазначає, що за життя, їхній батько отримав дозвіл на придбання незавершеного будівництвом житлового будинку (готовність 7%) по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,19 га згідно п.1.21 рішення Чернівецького міськвиконкому № 607/16 від 12.08.2003року та посвідчив договір купівлі-продажу від 22.08.2003 року у приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б.
У 2007 році батьки добудували житловий будинок з господарськими спорудами, та проживали там до своєї смерті без отримання правовстановлюючого документу.
Зазначає, що вказаний будинок з господарськими спорудами побудований без порушення архітектурних, і будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних норм і правил, що підтверджується - технічним паспортом, виданим 15.05.2020 року та складається з житлового будинку загальною площею 254,20 кв.м., в тому числі, житловою 100,90 квм., криниці, огорожі та вигрібної ями.
Звернувшись до державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок, ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із відсутністю у неї правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Враховуючи викладене та з метою реалізації своїх спадкових прав, просять суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки та за ОСОБА_2 на 1/4 частку спадкового майна у вигляді будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов в якому вказує, що позивачі позбавлені права у судовому порядку визнати право власності на вказане майно, оскільки воно є самочинним будівництвом та спадкодавець, за життя, не набув права власності на нього. Окрім того відсутні будь-які відомості про право власності (чи користування) на земельну ділянку, на якій розташовано вказане будинковолодіння. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивачів надіслав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивачі належним чином звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Вказує, що покійний батько позивачів набув права користування земельною ділянкою, на якій в подальшому було зведено будинковолодіння. Враховуючи викладене, а також те, що спадкове майно належить позивачам з моменту відкриття спадщини, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву з проханням справу розглянути у його відсутності, враховуючи відзив на позов, заперечує проти задоволення позову.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, приходить до висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмовити у його задоволенні з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (уроджена Главіцька) та ОСОБА_2 є донькою та сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого 19.04.2004 року територіальним відділом управління ЗАГС Адміністрації Архангельської області Російської Федерації, копією свідоцтва про народження виданого 15.03.1982 року Посольством СРСР в Венгрії.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 31.01.1981 року, що підтверджується витягом з Державного РАЦС громадян про шлюб № 00026936358 від 07.07.2020року.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 607/16 від 12.08.2003 року, ОСОБА_7 було надано дозвіл на продаж незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку (готовністю 7 %) по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 10 га ОСОБА_3 (батьку позивачів). Зобовязано вказаних громадян після укладення договорів купівлі-продажу у тримісячний термін виготовити документи на право користування земельною ділянкою та переоформити дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт у міській інспекції ДАБК.
Згідно договору купівлі-продажу від 22.08.2003 року, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_3 купив незавершений будівництвом індивідуальний житловий будинок (готовністю 7 %) по АДРЕСА_1 .
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні-будь які докази, які б свідчили про виникнення права власності чи права користування на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 для обслуговування будинковолодіння. Окрім того відсутні докази і про переоформлення останнім дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт. Таким чином, за відсутності належних та достовірних доказів, відсутності клопотань позивача про їх витребування, тощо, судом не може бути встановлено правові підстави проведення ОСОБА_3 подальших будівельних робіт на вказаній земельній ділянці, а також правовий режим використання земельної ділянки на якій знаходиться будинковолодіння.
Разом із тим, згідно технічного паспорту на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , житловий будинок загальною площею 254,20 кв.м., в тому числі, житловою 100,90 квм., (криниця, огорожа та вигрібна яма) був побудований у 2007 році. Будь-яких правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт нерухомості ОСОБА_3 не отримував. Відсутні у матеріалах справи і правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 ,батько позивачів, помер.
Як встановлено із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 365/02-14 від 07.07.2020 року, після смерті ОСОБА_3 було відкрито спадкову справу № 419/2009 року. Згідно наданих заяв від ОСОБА_2 (сина спадкодавця) та ОСОБА_9 (матері спадкодавця), останні відмовились від спадщини після смерті ОСОБА_3 . Таким чином все належне спадкодавцю майно, а також його майові права та обов'язки, успадкували в рівних частинах (по 1/2 частині) його дружина - ОСОБА_4 та донька ОСОБА_10 , про що їм було видано свідоцтва про право на спадщину.
Окрім того, вказаною постановою було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 у зв'язку із тим, що житловий будинок не зданий в експлуатацію та відсутністю правовстановлюючих документів на нього.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Стокгольм, померла мати позивачів - ОСОБА_4 . Згідно відомостей спадкової справи № 135/2017, а саме довідки № 364/02-14 від 07.07.2020 року, станом на 07.07.2020 року, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті матері, оскільки ОСОБА_2 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Ч. 3 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У своєму позові, ОСОБА_2 вказує, що на момент смерті його матері, він був зареєстрований із спадкодавцем. Разом із тим, норми ЦК України передбачають, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у випадку проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та не пов'язує місце реєстрації спадкоємця із виникненням спадкових прав. Враховуючи те, що ОСОБА_4 померла у місті Стокгольм, ОСОБА_2 не надано інших доказів факту його проживання разом із спадкодавцем станом на момент її смерті, те що він не звернувся до нотаріальної контори у встановлений термін із заявою про прийняття спадщини, суд ставить під сумнів належність прийняття ОСОБА_2 спадщини, та вважає таку обставину недоведеною.
Позивачі вважають, що вищевказане будинковолодіння нележить їм на підставі спадкування за законом після смерті їхніх батьків. Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне вказати про наступне.
Згідно з нормами ст.1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином позивачі є спадкоємцем першої черги після смерті своїх батьків. Разом із тим, ОСОБА_2 позбавлений права на спадщину після смерті свого батька, оскільки він відмовився від її прийняття. ОСОБА_4 успадкувала після смерті свого чоловіка 1/2 частину його майна, прав та обов'язків. Таким чином після її смерті, позивач ОСОБА_2 може претендувати тільки на 1/4 частину прав на спадкове майно у вигляді будинковолодіння по АДРЕСА_1 у випадку доведеності прийняття ним спадщини.
Як встановлено судом, вказаний житловий будинок було побудовано у 2007 році, а тому при вирішенні справи про визнання права власності на нього застосуванню підлягають правові норми, які встановлювали порядок набуття права власності на нерухоме майно та діяли на той час.
Згідно із ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів,обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
З 07.03.2002 по 01.01.2013 діяло Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за №7/5.Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення (яке діяло на момент фактичного завершення будівництва вказаного будинковолодіння) обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі ОМС. Право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у разі необхідності укладення правочину щодо об'єкта незавершеного будівництва.
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Статтею 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (яка діяла на момент виникнення правовідносин) визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно, право володіння, право користування (сервітут), тощо.
Згідно ст.331 ЦК України нерухоме майно підлягає державній реєстрації, яку може провести лише особа, яка його побудувала і яка є живою, а до моменту реєстрації вказане будинковолодіння вважається об'єктом незавершеного будівництва.
Пунктом 8 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 встановлено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки входять до складу спадщини.
У листі Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року N 19-32/319 "Щодо порядку оформлення документів у разі смерті власника нерухомого майна" визначено, що оскільки на нерухоме майно не було оформлено право власності, то таке право в разі відсутності правовстановлюючих документів вирішується в судовому порядку.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН A3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.99 року N 12/5-126. 09.11.2018.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватися самочинним, а є незавершеним.
Натомість, із наявних у матеріалах справи доказів, судом не може бути встановлено чи відбувалось будівництво житлового будинку на підставі необхідних для цього дозволів, чи були вони отримані (переоформлені) спадкодавцем. Окрім того, судом не встановлено правовий режим використання ОСОБА_3 земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок, чи перебувала вона у його власності чи користуванні, чи було ним отримано правовстановлюючі документи у встановленому порядку. Позивачем не підтверджено доказами, що будівництво проводилось у відповідності до наданого дозволу та на земельній ділянці, яка була відведена для цього або належала спадкодавцю, житловий будинок не здано в експлуатацію. За таких умов, у випадку відсутності вказаного обсягу доказів, вказаний об'єкт нерухомості є самочинним.
Згідно статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування".
За змістом зазначених роз'яснень стає зрозумілим, що спадкоємець все ж не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування, однак тільки за певних, викладених вище, умов.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 Земельного кодексу України органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі.
Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідачем у своєму відзиві звернуто увагу на те, що спадкоємець не оформив своє право користування (чи власності) на земельну ділянку. Разом із тим судом встановлено, що органом місцевого самоврядування спадкодавцю ОСОБА_3 надано право на виготовлення документів на право користування земельною ділянкою, а також на переоформлення дозволу на виконання будівельно- монтажних робіт, однак за життя він своїм правом не скористався. Як проаналізовано вище, до його спадкоємців, серед іншого, переходить і вказані права спадкодавця.
Відповідно до роз'яснень Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування N24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок неможливо, а потрібно визнати правильною практику судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини. Відповідно до судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, у разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів наявності чи відсутності правовстановлюючих документи на земельну ділянку, недоведеність правомірності (чи неправомірності) проведення будівельних робіт, однак наявність у них спадкових прав на виготовлення таких документів та потенційну можливість (у випадку наявності дозволів) звернення до уповноважених органів із заявою про прийняття будинку до експлуатації, позивачами невірно обрано спосіб захисту своїх, начеб то, невизнаних прав, шляхом звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно у вигляді самочинно збудованого житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами. Натомість, у випадку невизнання їхніх спадкових прав третіми особами, правильним способом захисту є звернення до суду із позовними вимогами про визнання за ними майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини. Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 331, 376, 375, 1268, 1218, 1216, 1261 ЦК України, ст.ст. 76-81, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Баршаков Олександр Васильович до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Повний текст рішення виготовлено 11.03.2021 року
Головуючий суддя С. В. Мілінчук