Справа № 461/1662/21
09.03.2021 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді чотири роки позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 Кримінального Кодексу України,
встановив:
ОСОБА_4 , 15.11.2020 року у невстановлені час та місці, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи умисел на зберігання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту, придбав шляхом знахідки 1 (один) полімерний згорток із кристалічною речовиною білого кольору та, усвідомлюючи, що це наркотичний засіб - метадон, переніс до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , де заховав у прозорий поліетиленовий пакет з цукром та незаконно зберігав до 11.01.2021 року.
Крім цього, 10.01.2021 року (точний час дізнанням не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України по вул. Городоцькій, 20 у м. Львові, з метою отримання вищевказаного наркотичного засобу для власного вживання в умовах установи виконання покарань, зателефонував своїй матері ОСОБА_5 та висловив прохання принести йому продукти харчування, у тому числі вказаний поліетиленовий пакет з цукром. 11.01.2021 року, приблизно о 13 годині 56 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України по вул. Городоцькій, 20 у м. Львові, не усвідомлюючи, що переносить будь-які заборонені речовини, намагалась передати продукти харчування, у тому числі пакет з цукром ув'язненому ОСОБА_4 , у якому працівниками установи виявлено паперовий згорток із кристалічною речовиною білого кольору, у якій, відповідно до висновку експерта, є метадон, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, масою 0,1503 грам.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю. Дав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим органом досудового розслідування обставинам. Пояснив, що дійсно ним було придбано «метадон» і він, усвідомлюючи, що це наркотичний засіб, просив матір передати йому даний наркотичний засіб для власного споживання. Вказав, що події, період часу, спосіб, обставини, його мотиви та мета проступку, зазначені в обвинувальному акті вірно.
Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, встановлених органом досудового розслідування, оскільки цього не заперечили учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував в обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснив сторонам кримінального провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини даної справи у апеляційному порядку.
Оцінюючі встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого. Також суд враховує фактичні обставини справи, відсутність тяжких наслідків внаслідок кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Пом'якшуючою покарання ОСОБА_4 обставиною суд визнає щире каяття.
Обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
При цьому, суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого буде покарання у виді арешту, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
Крім цього, встановлено, що вироком Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Таким чином, на підставі ч.4 ст.70 КК України, ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року.
Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.
Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
Судові витрати за проведення по справі експертизи від 01.02.2021 року в розмірі 1307,60 гривень слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 381-382 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді двох місяців арешту.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати ОСОБА_4 з часу фактичного звернення вироку Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року до виконання.
Речовий доказ по справі: метадон - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення по справі експертизи в розмірі 1307,60 гривень.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1