Справа № 323/1286/20
Провадження № 2/323/71/21
Іменем УКРАЇНИ
03.03.2021 м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Смоковича М.В., при секретарі судового засідання Максюті І.О., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
29.05.2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 09.08.2019 року, приблизно о 19 год. 50 хв., на 544 км автошляху «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь», поблизу с. Таврійське Оріхівського району Запорізької області, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не переконався у безпечності свого маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху (чинних на момент пригоди), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами та доповненнями. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «DAEWOO LANOS» ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, що у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом. Постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 03.12.2019 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; провадження у справі відносно останнього закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та наслідків від неї водію ОСОБА_1 було завдано матеріальної, яка була відшкодована страховиком - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Також позивач, в результаті ДТП, поніс моральну шкоду, яка полягає у тому, що наслідки подій які сталися, потягли за собою дискомфорт під час лікування, постійні головні болі, які переслідують позивача після ДТП, нервове захворювання, яке виявилося наслідком пережитих емоційних переживань у результаті отриманих тілесних ушкоджень та пошкодженого транспортного засобу Позивача, який не підлягає відновленню, погіршення зору - як наслідок вказаних травм голови, нераціональне витрачання життєвого часу, виникнення фобії знаходження за кермом транспортних засобів, обумовили необхідність пошуку та залучення додаткових матеріальних ресурсів, залучення значних фізичних та духовних ресурсів і дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 70000,00 грн. моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а також 8000,00 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою позивачем правової допомоги.
Ухвалою суду від 17.06.2020 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.07.2020 року, а також запропоновано сторонам надати до суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, заперечення на відзив на позовну заяву.
03.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі. В обгрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Voikswagen Passat 33021», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.07.2019 року № АО/1282633. Позивачем не доведено, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») або ж розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню у зв'язку з передчасністю та недоведеністю. Крім того, на підтвердження моральних страждань позивача, ним не надано жодного доказу. Також, при винесенні рішення просить врахувати особу відповідача, його матеріальний стан та стан здоров'я. Крім цього зазначає, що витрати на правову допомогу не підтверджені належними доказами, не доведені у встановленому законом порядку, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
Судове засідання, яке було призначено на 15.07.2020 року за клопотанням представника позивача було відкладено на 28.09.2020 року.
28.07.2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (заперечення на відзив на позовну заяву), в якій останній просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обгрунтування відповіді на відзив зазначає, що згідно діючого законодавства України особа, якій завдано матеріальної або моральної шкоди має право самостійно вирішувати до кого звертатися за відновленням своїх порушених прав. Закони України не зобов'язують потерпілу в результаті ДТП особу звертатися лише до страховика, а вже потім, до водія чи власника транспортного засобу - це вільне волевиявлення особи, яка понесла моральну чи матеріальну шкоду від наслідків ДТП. Крім цього, позивач раніше звертався до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та отримав відшкодування матеріальної шкоди, яка була підтверджена чеками та квитанціями за лікування, а тому ніякої різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням відповідачу виплачувати не потрібно. Крім того вказує, що після ДТП у позивача значно погіршився стан здоров'я, у нього постійні скарги на головний біль, погіршився зір, він потребує догляду зі сторони своєї дружини, яка є інвалідом 2 групи і до ДТП саме позивач поглядав за нею, а не навпаки. Також зазначає, що враховувати майновий стан відповідача, складну економічну ситуацію в Україні та стан здоров'я відповідача є недоречним, так як саме його ненавмисними діями було завдано позивача матеріально та моральної шкоди, тоді як з боку позивача жодних протиправних дій не було. Більш того, відповідач навіть не попросив у позивача вибачення за свої дії. Крім того зазначає, договір про надання правової допомоги № 14/19 від 16.08.2019 року не міг містити визначеного розміру гонорару, тому що на момент його підписання не було відомо об'єму необхідної виконаної роботи. Також просить виключити із заявлених витрат на правову допомогу витрати на збір і подачу документів до страхової компанії та супровід страхової справи, які були включені помилково.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача та його представника до суду не надходили.
Судове засідання, яке було призначено на 23.10.2020 року, було відкладено на 01.12.2020 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Смоковича М.В. на лікарняному.
Судове засідання, яке було призначено на 01.12.2020 року за клопотанням представника позивача було відкладено на 11.01.2021 року.
Судове засідання, яке було призначено на 11.01.2021 року було відкладено на 03.02.2021 року, у зв'язку з необхідністю заслухати пояснення позивача та відповідача, які у це судове засідання не з'явилися.
Судове засідання, яке було призначено на 03.02.2021 року за клопотанням представника відповідача було відкладено на 03.03.2021 року.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є дружиною позивача. Після ДТП, у яке потрапив її чоловік, у нього появилася фобія у вигляді боязні сідати за кермо, почали турбувати постійні головні болі, погіршився зір. До ДТП у її чоловіка жодних проблем зі здоров'ям не було.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, які зазначені у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили у їх задоволенні відмовити з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, їх представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовної заяви, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом встановлено, що 09.08.2019 року, о 19 год. 50 хв., в Оріхівському районі Запорізької області на 544 км автодороги Бориспіль-Маріуполь поблизу с. Таврійське ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив п. 10.1 ПДР.
Постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 03.12.2019 року по справі 324/1943/19 (провадження № 3/324/617/2019) ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 13-15).
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 3723, виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5805, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 09.08.2019 року по 10.08.2019 року, з 23.12.2019 року по 31.12.2019 року, яке було пов'язано з перенесеними у результаті ДТП травмами (а.с. 9, 70).
Відповідно до медичної карти ОСОБА_1 після потрапляння у ДТП 09.08.2019 року у останнього почалися проблеми із зором (а.с. 72-73). Даний факт також підтверджується відповіддю на адвокатський запит, яка надана директором КНП «Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Оріхівської міської ради Н.Бєлової, відповідно до якої ОСОБА_1 вперше звернувся за медичною допомогою до лікаря офтальмолога 29.05.2020 року; за період з 2009 року по 09.08.2019 року за медичною допомогою до лікаря вказаної спеціальності не звертався (а.с. 111).
Згідно з наданої позивачем ОСОБА_3 медичної документації останній у період з 10.08.2019 року по 16.09.2019 року, з 05.12.2019 року по 23.12.2019 року, 29.01.2020 року по 06.02.2020 року, 01.06.2020 року по 12.06.2020 року, які були пов'язані з перенесеними у результаті ДТП травмами (а.с. 37-40).
На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Voikswagen Passat 33021», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.07.2019 року № АО/1282633 (а.с. 94).
Згідно відповіді на адвокатський запит, яка надана начальником відділу врегулювання немоторних та специфічних збитків ДВЗРМ ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» ОСОБА_1 була виплачена заподіяна шкода його здоров'ю у розмірі 4306,48 грн. та моральна шкода (відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 215,32 грн. (5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю) (а.с. 93, 95).
Щодо позовних вимог про відшкодування відповідачем завданої позивачу моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, моральна шкода може відшкодовуватись грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана, з розміром цього відшкодування.
Суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, оскільки внаслідок ДТП було істотно пошкоджено транспортний засіб позивача, він був позбавлений можливості ним користуватись, у позивача почав псуватися зір, з'явилися постійні головні болі, з'явилася фобія у вигляді боязні сідати за кермо автомобіля, він змушений витрачати час для стягнення завданої йому шкоди.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, зважаючи на вимоги розумності і справедливості суд вважає визначити розмір моральної шкоди в сумі 15 000 грн.
Також, суд при вирішенні питання щодо визначення розміру понесеної позивачем моральної шкоди, у відповідності до ч. 4 ст. 1193 ЦК України, враховує й матеріальне становище відповідача, який є пенсіонером по інвалідності, переніс декілька операцій після ДТП, яке мало місце 09.08.2019 року, та на які також було потрачено значні кошти, потребує постійного лікування, що підтверджується наданими відповідачем фіскальними чеками, товарним чеком та довідками КНП «Пологівська БЛІЛ» від 217.01.2020 року, 24.06.2020 року, 26.06.2020 року, 05.02.2021 року (а.с. 41-48, 115).
Крім цього, суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо необхідності застосування у даній справі правової позиції Верховного Суду, яка була висловлена у постанові від 04.07.2018 року справа № 755/18006/15-ц, так як у відповідності до відповіді, наданої ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» моральна шкода ОСОБА_1 була виплачена у відповідності до Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 215,32 грн. (5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю), позивач з такою виплатою не погоджується та вважає, що понесена ним моральна шкода є значно більшою аніж була йому виплачена страховою компанією, що суперечить тій правовій позиції Верховного Суду, на яку посилається представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі було заявлено клопотання у відповідності до ст. 246 ЦПК України, а тому питання про розподіл судових витрат при винесенні даного рішення судом не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 13, 14, 81, 82,141, 246, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 15000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення виготовлений 09.03.2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області М.В. Смокович