1Справа № 335/13110/18 1-кп/335/132/2021
10 березня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, кримінальне провадження відомості по якому внесені до ЄРДР за № 12018080060002592 від 18.10.2018 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 09.08.1997 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140 (в ред. 1960 року) КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі. Звільнений 12.12.2002 умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 23 дні;
- 10.01.2000 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст. 102 (в ред. 1960 року) КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
- 02.06.2003 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі;
- 01.09.2003 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 31.08.2008 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 142 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України покарання відстрочено на 2 роки;
- 13.05.2009 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 26.04.2010 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 12.03.2015 по відбуттю строку покарання;
- 22.12.2015 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 02.02.2016 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, з урахуванням зміни вироком апеляційного суду Запорізької області від 07.06.2016, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, до 5 років позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання умовно-достроково 01.06.2018, невідбутий строк 1 рік 4 місяці 16 днів;
- 12.02.2020 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ст.ст. 70, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185 КК України,
ОСОБА_6 , будучи особою раніше судимою за скоєння корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив корисливий злочин за наступних обставин.
17.10.2018, приблизно о 10 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи у приміщенні гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якості гостя, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з кімнати для сушіння речей, викрав спортивний костюм марки «Із» червоного кольору, вартістю 900 грн., без врахування ПДВ, що належить ОСОБА_7 , чим спричинив останньому матеріальних збитків на вказану суму.
У подальшому, ОСОБА_6 , вказаний спортивний костюм поклав до свого рюкзаку та вийшов з кімнати, тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Окрім цього, 17.10.2018, приблизно об 11 годині 05 хвилин, ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи в якості гостя у приміщенні гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з коридору викрав валізу для речей марки «Т.Теngtingniani», чорно-сірого кольору, вартістю 2000 грн., без врахування ПДВ, що належить ОСОБА_8 , чим спричинив останній матеріальних збитків на вказану суму.
У подальшому, ОСОБА_6 вказану валізу для речей виніс з приміщення гуртожитку, тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України, які кваліфікуються, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені повторно.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 в ході судового розгляду неодноразово змінював свою позицію щодо обсягу визнання вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Так, у судовому засіданні, яке відбулось 01.06.2020 обвинувачений ОСОБА_6 показав, що у жовтні 2018 року у першій половині дня він випивав разом із своїми друзями у гуртожитку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , він був разом із ОСОБА_9 , який зазначив, що проживає у вказаному гуртожитку. Далі він очікував ОСОБА_10 на вулиці, однак не дочекавшись, пішов його шукати по гуртожитку, де у коридорі побачив валізу, яку і взяв із собою, оскільки за його діями ніхто не спостерігав. Через 15 хвилин вийшов ОСОБА_9 , та віддав йому пакет, в якому був спортивний костюм, шорти та майка червоного кольору, зазначивши, що ці речі для нього, оскільки він тільки звільнився з місць позбавлення волі. Більше він не бачив ОСОБА_10 . Вказані речі були відшукані співробітниками поліції під час обшуку.
У судовому засіданні, яке відбулось 29.09.2020, після дослідження доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, останній вину у інкримінованих злочинах визнав, та надав наступні показання.
Під час подій, викладених у обвинувальному акті, він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Перебуваючи у гуртожитку, що знаходиться на АДРЕСА_2 , він зайшов на 3-4 поверх, а саме у кімнату для сушіння речей, де знаходився спортивний костюм, а також лежала сумка, та він поклав у неї речі, та взяв її із собою. Далі, коли він йшов по гуртожитку, у коридорі він побачив валізу, в яку поклав вказані речі, взяв її та покинув гуртожиток. Зазначив, що він усвідомлював, що здійснює крадіжку речей.
Саме на таких показах і у подальшому, в ході судового розгляду кримінального провадження, наполягав обвинувачений, зазначаючи про те, що показання, з яких вбачалося оспорення ним фактичних обставин, надавались обвинуваченим у зв'язку з тим, що після вчинення цього злочину пройшло дуже багато часу, і він забув певні обставини вчинення кримінального правопорушення, які згадав вже після дослідження письмових доказів.
З досліджених в ході судового розгляду кримінального провадження письмових доказів встановлено наступне.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.10.2018, о/у Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 прийняв усну заяву від ОСОБА_8 , відповідно до якої об 11 год. 03 хв. 17.10.2020 невідома особа здійснила крадіжку її валізи, яка знаходилась у коридорі гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно протоколу огляду місця події від 17.10.2018, із фототаблицею до нього, місцем огляду є ділянка місцевості, яка розташована на 3 поверсі будинку АДРЕСА_2 , біля вказаної ділянки знаходяться сушка з речами; по всьому периметру коридору розміщені кімнати; виявлена камера відеоспостереження. В ході огляду нічого підозрілого не виявлено та нічого не вилучалось.
18.10.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_8 за № 12018080060002592, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, із коротким викладом обставин: 17.10.2018 року, приблизно об 11 годині 05 хвилин, невідома особа, знаходячись у приміщенні гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно викрала майно ОСОБА_8 (ЄО 31174).
Згідно протоколу огляду від 23.10.2018, предметом огляду є валіза для переносу речей чорного кольору із сірими вставками, марки «Т.Теngtingniani», яку 17.10.2018 було викрадено ОСОБА_6 на 3 поверсі гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_2 , після чого вказану валізу ОСОБА_6 залишив для власного користування. У протоколі міститься опис характеристик валізи.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20.10.2018, о/у Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 прийняв усну заяву від ОСОБА_7 , відповідно до якої останній просив притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка викрала його особисті речі за адресою: АДРЕСА_2 , чим спричинила йому матеріальну шкоду.
20.10.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_7 за № 12018080060002626, внесено відомості за ч. 1 ст. 185 КК України, із коротким викладом обставин: у період часу з 20-00 год. 16.10.2018 до 12-00 год. 17.10.2018, невстановлена особа, знаходячись у приміщенні сушарки, розташованої на 5 поверсі гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_2 , таємно, шляхом вільного доступу, викрала майно, що належить ОСОБА_7 , чим спричинила матеріальну шкоди (ЖЄО 31480 від 20.10.2018).
Згідно протоколу огляду від 23.10.2018, предметом огляду є рушник синьо-жовтого кольору з гербом і прапором України, шорти червоного кольору, футболка-безрукавка червоного кольору з чорними вставками марки «Із», які 18.10.2018 ОСОБА_6 знаходячись на 5 поверсі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , викрав, після чого залишив собі для власного користування. У протоколі огляду містяться детальний опис вказаних речей.
Згідно протоколу огляду відеозапису від 30.10.2018, предметом огляду є записи з камер відеоспостереження, що знаходяться у приміщенні гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , огляд проводився за участю ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 .. При відкритті файлів, у верхньому лівому куті зображено Camera, у нижній частині по центру зображено дату та час. При відтворенні першого запису - СН07- 2018-10-17-09-54-09, Camera № 07 відображено, що 17-10-2018, час 10:34:32, до коридору гуртожитку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 зайшов чоловік середнього зросту, без головного убору, із спортивним рюкзаком за спиною, чоловік постійно обертався та дивився по сторонам, та о 10:34:41 повернув ліворуч, зайшов до кімнати. О 10:36:48 чоловік вийшов з кімнати та пройшов по коридору. О 10:37:30 чоловік знову повернувся до коридору та пішов в напрямку кімнати, і знову повернув ліворуч, та о 10:38:30 чоловік вийшов з кімнати, руками тримаючись за рюкзак, рюкзак помітно став більшим, чоловік пройшов коридором. О 10:42:44 чоловік знову повернувся до коридору та пішов у напрямку кімнати, потім зайшов до кімнати ліворуч, вийшов та зайшов до попередньої кімнати.
У ході перегляду вказаного відеозапису, підозрюваний ОСОБА_6 пояснив, що чоловік з рюкзаком на відеозаписі - це він.
При відтворенні другого запису - СН07-2018-10-17-10-43-23 Camera № 07 відображено, що 17-10-2018, час 10:44:10, ОСОБА_6 одягнений у кофту з капюшоном виходить з кімнати, в руках тримає рюкзак та речі, йде по коридору і намагається скласти у рюкзак дані речі.
При відтворенні третього запису - СН08-2018-10-17-10-58-14 Camera № 08 відображено, що 17-10-2018, час 11:05:09, ОСОБА_6 виходить із сходів до коридору, в руках тримає куртку, яку складає та вішає собі на праву руку, також на спині у нього знаходиться рюкзак та видно, що він не порожній. ОСОБА_6 озирається по сторонам, прямо навпроти сходів він побачив порожню валізу на колесах, підійшовши до якої, бере руками дорожню валізу та йде прямо по коридору, де звертає ліворуч до сходів.
Мотиви, із яких виходив суд при ухваленні вироку за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України та положення закону, якими керувався:
Частиною 2 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені повторно.
Провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, який в ході судового розгляду вину у вчиненні злочину визнав в повному обсязі, дослідивши письмові докази та оцінивши кожний доказ, досліджений у судовому засіданні з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить до висновку що подія злочинів мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодами викрадення майна у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, шкода завдана злочином відшкодована потерпілим у повному обсязі, шляхом повернення майна.
Також, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, судимості в установленому законом порядку не зняті та не погашені, має місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак з 01.05.2003 перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності», за сімейним станом ОСОБА_6 одружений, має утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 суд визнає щире каяття та його сприяння на досудовому розслідуванні розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчиненого злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан, тощо.
З урахуванням фактичних обставин справи, відомостей про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово був судимий за злочини проти власності, відбував покарання у виді реального позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти злочини, офіційно не працевлаштований, однак одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, який неодноразово не з'являвся у судові засідання, у зв'язку з чим до нього застосовувались примусові приводи, та він оголошувався у розшук, а також те, що матеріальна шкода, завдана злочином відшкодована потерпілим, шляхом повернення викраденого майна, за наявності обставин, які пом'якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 5 місяців, з реальним його відбуванням.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 ст. ст. 69, 75, 76 КК України судом не встановлено.
На переконання суду, лише покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, тобто із ізоляцією обвинуваченого від суспільства, є справедливим, співмірним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Частиною 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими для призначення покарання за сукупністю злочинів, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 , 12.02.2020 було засуджено вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст.357 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України, до 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком апеляційного суду Запорізької області від 07.06.2016, та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді 2 років 1 дня позбавлення волі, строк відбування покарання постановлено обраховувати з дня приведення вироку до виконання та його фактичного затримання. Вирок набрав законної сили 16.03.2020.
Тобто, злочини у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 вчинив до постановлення попереднього вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2020, а тому обвинуваченому необхідно призначити покарання за правилами, передбаченими ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому остаточне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2020, покаранням, що призначено вироком у даному кримінальному провадженні.
Цивільні позови під час досудового розслідування та судового розгляду не заявлялись.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 5 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш судового покарання призначеного за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2020, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 років 5 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 28.04.2020.
Речові докази:
-валізу для речей марки «Т.Теngtingniani», передану на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 - залишити за належністю;
-спортивний костюм марки «Із», переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишити за належністю.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок може бути оскаржений протягом 30-ти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, а обвинуваченому, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1