1Справа № 335/9142/20 2/335/580/2021
01 березня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Рибалко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Смірнова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 25.11.2013 року в розмірі 16 583,17 грн., яка складається з наступного: 1 004,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 361,16 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 15 218,11 грн. - нарахована пеня та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 25.11.2013 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Проте, відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків, і станом 15.09.2020 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 16 583,17 грн., яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало АТ КБ «ПриватБанк» звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2020 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, разом з позовом подав заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволені позовних вимогах наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Від відповідача через канцелярію суду, надійшла письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, в іншій частині просив залишити позов без задоволення, оскільки крім заяви більше нічого не підписував.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розгляд справи проводиться судом за письмовими заявами учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання та подання Публічному акціонерному товариству Комерційному Банку «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», письмової анкети-заяви б/н від 25.11.2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що умови кредитного договору Банком були виконані у повному обсязі шляхом надання кредитних коштів позичальнику ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Відповідно до розрахунку позивача, кошти, якими користувався позичальник банку не повернуті, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом 15.09.2020 року склала 16 583,71 гривень, яка складається з наступного: 1 004,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 361,16 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 15 218,11 грн. - нарахована пеня та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Статтею 15 ЦК України кожній особі гарантовано захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Разом з тим, за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Крім того, у цій копії анкети-заяви відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пеню - 15 218,11 грн.
Позивач до позовної заяви долучив Витяг з актуальних станом на час звернення до суду Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що розміщені на його офіційному сайті.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума коштів за тілом кредиту, які були отримані відповідачем, що становить заборгованість за кредитним договором, позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було вжито заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі - 1 004,44 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі - 361,16 грн., які визнані відповідачем є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, та суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості.
В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за пеню - 15 281,11 грн. є необґрунтованими та непідтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 365,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141, 247,263-265,280-283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 365 ( одна тисяча триста шістдесят п'ять) гривень 60 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 173 (сто сімдесят три) гривні 10 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1
Суддя: Н.І.Рибалко