1Справа № 335/2903/20 2/335/171/2021
16 лютого 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі
головуючого судді Геєць Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,
розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
06.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем 06.10.2016 року була надана відповідачу ОСОБА_2 позика - грошові кошти в розмірі 55 000 доларів США, про що останній надавав власноручну розписку.
Так, відповідно до складеної відповідачем розписки від 06.10.2016 року, останній зобов'язувався повернути позивачу позику в розмірі 55 000 доларів США у строк до 01.05.2017 року.
У порушення взятих на себе зобов'язань відповідач суму боргу за розпискою в повному обсязі не повернув.
Ухвалою суду від 10.04.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Розпочато у справі підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.
13.08.2020 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній посилався на те, що до початку судового засідання у справі відповідач частково погасив борг, тому позивач просив стягнути з відповідача суму боргу за розпискою у сумі 52 400 доларів США, що станом на 03.04.2020 року (день підписання позовної заяви) в перерахунку по курсу НБУ становить 1 446 040 грн. 88 коп.
Ухвалою суду від 22.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву суду щодо позову не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням положень ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України та думки представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, взявши до уваги обставини, викладені позивачем за текстом позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 06.10.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 55 000 доларів США строком до 01.05.2017 року, на підтвердження чого останній надав розписку про отримання вказаної суми грошових коштів, оригінал розписки перебуває у позивача та долучений до матеріалів справи (а.с. 49).
Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами частини першої ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини першої, другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, як встановлено статтею 530 ЦК України.
Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняє його від відповідальності.
Як вбачається з приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Під час судового розгляду встановлено, щорозписка видана боржником ОСОБА_2 від 06.10.2016 року перебуває у володінні кредитора ОСОБА_1 .
Виходячи із встановлених обставин, наданих доказів і вимог матеріального закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення боргу за договором позики від 06.10.2016 року є обґрунтованими та доведеними, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу за договором позики від 06.10.2016 року в частині не виконаного розміру за зобов'язанням у сумі 52 400 доларів США.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, враховуючи, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти за розпискою від 06.10.2016та не повернув суму у розмірі 52 400 доларів США, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за вказаною розпискою у сумі 52 400 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на 03.04.2020 року (день підписання позовної заяви: 1 долар США дорівнює 27,5962) 1 446 040 грн. 88 коп.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню, позивач в силу вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, з відповідача в дохід держави на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10 510 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) суму боргу у сумі 52 400 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на 03.04.2020 року (день підписання позовної заяви) - 1 446 040 грн. 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10 510 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.
Суддя: Ю.В.Геєць