смт Новомиколаївка
Іменем України
05 березня 2021 рокуСправа № 322/114/21
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Блажко О.В., скаржника ОСОБА_1 , особи, бездіяльність якої оскаржується Манзенко Т.Л. (в режимі відеоконференції), заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2 ,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Манзенко Т.Л. у якій зазначив, що постановою вказаного державного виконавця №44948633 від 28 травня 2020 року на все його майно було накладено арешт. Причиною накладення арешту стала заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28.05.2014 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скаржник вказав, що станом на 01.02.2021 заборгованість зі сплати аліментів була сплачена ним у повному обсязі. Виконавчий лист перебуває на виконанні за його місцем роботи. Рішення щодо сплати аліментів виконується.
Він звернувся до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про скасування арешту майна, однак отримав відповідь про те, що арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
В скарзі боржник просив суд зобов'язати державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л. зняти арешт з усього його майна накладений постановою від 28 травня 2020 року в рамках виконавчого провадження №44948633.
Заінтересована особа ОСОБА_2 надала суду пояснення (відзив), де зазначила що в серпні 2020 боржник усно відмовив їй щодо сплати аліментів на утримання доньки з орендної плати за пай, тому вона звернулася з відповідною заявою до РВ ДВС. До роботи РВ ДВС претензій не має.
Державним виконавцем суду надані копії виконавчого провадження за виконавчим листом №322/321/14-ц і заперечення на скаргу. Зі змісту заперечень випливає, що арешт було накладено для забезпечення реального виконання рішення. Факт сплати боргу не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки заборгованість може утворитися в подальшому, а дитина не досягла повноліття (повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Просить у задоволенні скарги відмовити, визнати дії щодо накладення арешту правомірними.
Боржник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав скаргу, просив її задовольнити. Зазначив, що постанову про накладення арешту майна взагалі не отримував і про її існування дізнався випадково у січні 2021. На питання суду повідомив, що дійсно стягувачка зверталася до нього влітку 2020 року з приводу сплати їй частки за орендну плату за пай, однак він не знав про необхідність самостійно сплачувати цей вид аліментів, вважав, що вони мають стягуватися автоматично, накшталт як стягуються з заробітної плати. Зазначив, що заборгованості по аліментам відсутня, наміру ухилятися від сплати аліментів він не мав і не має.
ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що в серпні 2020 боржник усно відмовив їй щодо сплати аліментів за пай, вона повідомила останньому, що буде звертатися до ДВС з цього питання, на що боржник не заперечував. На скільки їй відомо зняття арешту з майна боржника необхідно останньому для продажу будинку. Зі зняття арешту з будинку вона не заперечує, однак заперечує проти зняття арешту з решти майна.
Державний виконавець надала пояснення аналогічні за змістом з тим, що вказані нею у запереченні.
Вислухавши пояснення сторін, а також вивчивши матеріали надані державним виконавцем, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено і підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28.05.2020, ОСОБА_1 на праві власності належать: земельна ділянка 6,1301 га, квартира 26.9 кв.м., житловий будинок 52.9 кв.м., квартира 44.8 кв.м.
Постанова про арешт майна боржника була винесена 28.05.2020, з метою забезпечення виконання рішення суду із посиланням на положення ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження».
Разом з цим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
З розрахунку заборгованості (а.с.49-50) випливає, що з заробітної плати боржника стягується ј частка доходу останнього, починаючи з жовтня 2014 року. З травня 2015 заборгованість у боржника зі сплати аліментів з цього виду доходу була відсутня, зокрема і на момент винесення постанови про накладення арешту.
Земельна ділянка (пай) перебуває в оренді Товариства з додатковою відповідальністю «Терра» на підставі договору ордени ОСОБА_5 з ТОВ «Терра». ОСОБА_1 набув права власності на вказану земельну ділянку 22.01.2020. За дохід від земельного паю державним виконавцем було складено розрахунок заборгованості (а.с.53-54), станом на 01.01.2021 заборгованість складала 10000 грн (за 2019 рік - 5000 грн, за 2020 рік - 5000 грн, тоді як ОСОБА_1 набув права власності на вказану земельну ділянку 22.01.2020).
Отже, суд вважає, що за умови відсутності відомостей про наявність заборгованості по сплаті аліментів або намірів боржника ухилитися від їх сплати, рішення державного виконавця про арешт усього рухомого і нерухомого майна було прийнято без урахуванням властивостей майна, його значення для власника, необхідності використання та інших обставин (абз.4 ч.2 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
В матеріалах наданих суду відсутні відомості про направлення боржнику і отримання ним постанови про арешт майна.
У листі на заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 (про відмову у знятті арешту з майна) державним виконавцем не наведені обставини, які вказують, що виконання рішення не може бути забезпечено в інший спосіб, аніж арешт на усе майно боржника.
Крім цього з матеріалів виконавчого провадження випливає, що погашення заборгованості за пай відбулося не внаслідок арешту майна, а через винесення постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.12.2020 і вимоги виконавця від 08.01.2021.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст.ст.316, 317 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За нормами ч.1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.ст.447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подасться до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Твердження державного виконавця, що боржник може перестати сплачувати аліменти в майбутньому (дитина досягне повноліття у 2028 році), ґрунтується виключно на її припущеннях і жодними доказами не підтверджується, тому суд вважає, що забезпечення виконання рішення суду саме у такий спосіб (арешт усього майна боржника) не відповідає меті виконавчого провадження, адже на момент його прийняття було необґрунтованим (відсутні відомості про заборгованість за зарплатою, відсутні відомості про умисне ухиляння від сплати аліментів за пай), а на момент звернення боржника до державного виконавця із заявою, арешт був не співмірним (дві квартири, будинок, земельна ділянка по відношенню до ј частки від доходів), до того ж заборгованість за всіма видами доходів вже була відсутня.
Крім цього такі дії можуть в певній мірі зашкодити інтересам самої дитини, оскільки боржник фактично позбавлений права реалізовувати належне йому нерухоме майно, відповідно дитина позбавляється права на отримання ј від реалізації майна ОСОБА_1 .
На підставі вказаного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст.ст.258,261, 263, 264, 449 ЦПК України, суд
ухвалив:
скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавеця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л., заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2 , задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л. щодо невчинення нею дій, направлених на зняття арешту з усього майна боржника ОСОБА_1 .
Зобов'язати державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манзенко Т.Л. зняти арешт з усього майна боржника ОСОБА_1 , накладений постановою від 28 травня 2020 року в рамках виконавчого провадження №44948633.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.О. Губанов