Дата документу 09.03.2021
СПРАВА N 937/1366/21
(3/937/581/21)
«09» березня 2021 року м. Мелітополь
Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мелітополь, громадянки України, ПП « ОСОБА_2 », зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
- за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,
30 січня 2021 року о 23.30 годин, суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_1 (керівник кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), дозволила роботу вказаного закладу кафе, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , чим порушила вимоги п. п. 12 п.2 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, зі змінами від 18.01.2021 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнала, пояснила, що кафе вже три місяці закрито, 30.01.2021 року вона зі своїм чоловіком знаходилися в приміщенні кафе, співали в караоке. Окрім них в кафе нікого не було. Коли прийшли працівники поліції двері кафе були зачинені, вони зняли на відео зачинені двері, після чого пішли. Вважає, що інформація, викладена в протоколі про роботу закладу 30.01.2021 року не відповідає дійсності.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, відповідно до ст. 255 КУпАП, та не може бути перекладено на суд.
Частиною 1 ст. 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медикосанітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до ст.29 вказаного Закону, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, від 20 травня 2020 р. № 392 та від 22 липня 2020 р. № 641.
З аналізу змісту Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року вбачається, що п.п.12 п.2 Постанови передбачено, що на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: робота після 23-ї та до 7-ї години, із забороною проведення розрахункових операцій після 22-ї години, суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і діяльності після 23-ї години 31 грудня 2020 р. до 1-ї години 1 січня 2021 р.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 (керівник кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), 30.01.2021 року після 23.30 годин дозволила роботу вказаного закладу кафе, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні було досліджено відеодиск, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано зачинені двері приміщення кафе «Сальвадор далі», а працівник поліції самостійно озвучує, що заклад працює та звідти чуто музику.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що вона, як власник, разом зі своїм чоловіком перебували в кафе, де співали караоке, заклад не працював.
Належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження роботи закладу після 23.00 години матеріали справи не містять.
Тому не вбачається передбачених чинним законодавством підстав вважати, що ОСОБА_1 порушила вимоги постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, а саме: порушила правила щодо карантину людей, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», і іншими актами законодавства.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративне правопорушення не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що провадження у вказаній справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1, 9, 44-3, 247, 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП,
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП - закрити, в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області: А.В.Сметаніна