Дата документу 10.03.2021
ЄУН № 937/2008/21
2-з/937/59/21
10 березня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Честнєйшої Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
09 березня 2021 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костишак Сергій Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису №2480 від 28.12.2020.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи .
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню позивачу з урахуванням наступного.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.5 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до положень ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 вказаної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Ставки судового збору обраховуються, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, який встановлений станом на 01.01.2021.
Таким чином, позивачу при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову необхідно сплатити судовий збір у розмірі 454 гривні 00 копійок (2270х0,2=454) .
При цьому позивачем до заяви про забезпечення позову додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, тому відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору.
Однак вказані посилання позивача є необґрунтованими, виходячи з наступного.
В матеріалах справи міститься копія посвідчення, з якого вбачається, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.10).
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблено висновок, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12,22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VIвикладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
Враховуючи те, що предметом спору в цій справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто зазначений спір не пов'язаний із захистом порушених прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій, з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за подання вказаного позову та за подання до суду заяви про забезпечення даного позову.
Відповідно до ч.9 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 154, 247, 260 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ю.О.Честнєйша