Дата документу 09.03.2021
Справа № 334/6223/20
Провадження № 2/334/890/21
09 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,
розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді,-
встановив:
Ленінським районним судом м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В. розглядається цивільна справа № 334/6223/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики..
09.03.2021 електронною поштою на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Фетісова М.В., яка обґрунтована тим, що суддя тривалий час пропрацював помічником судді у Токмацькому районному суді Запорізької області. Разом з ним закінчував у м. Запоріжжі юридичний інститут ОСОБА_3 , який виріс і проживав також у АДРЕСА_1 , і щонайменше з 17.05.2011 до грудня 2019 року за нотаріально посвідченими довіреностями був повіреним ОСОБА_2 , в тому числі у цивільній справі № 372/4359/15 з приводу дійсності відчуження земельної ділянки, пов'язаного з позикою, на підставі якої пред'явлений позов у цій справі, що у стороннього спостерігача може викликати достатньо обґрунтовані сумніви у впливі на процесуальну діяльність судді Фетісова М.В. у цій справі його соціальних стосунків з alma mater та забобонів земляцтва за критеріями об'єктивності судді і дотримання ним етичних норм, викладених у п. 2.1, 4.8 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, що втілені в Кодексі суддівської етики, затвердженому рішенням ХІ З'їзду суддів України від 22.02.2013. Всупереч засадам відкритості інформації щодо цієї цивільної справи на офіційному веб-порталі судової влади України не оприлюднена інформація про дату надходження заяви про забезпечення позову, особу, яка її подала, та результати її розгляду. В ухвалі про забезпечення позову зазначений лише загальний номер судового провадження 2/334/3776/2020, причиною чому є виключно відсутність в автоматизованій системі документообігу суду обліково-статистичної картки на цю заяву з індексом «2з». Тобто, заява про забезпечення позову в порушення правил діловодства в суді окремої реєстрації із заведенням судового провадження з індексом «2з» в канцелярії суду в порушення ч. 2, 3 ст. 14 ЦПК України з урахуванням пп. 15.2, 15.4 п. 1 Перехідних положень розділу XIII цього Кодексу не проходила і передана судді всупереч ст. 33 ЦПК України без оформлення протоколу про визначення його для розгляду саме цієї заяви, що залишилося без уваги головуючого в суді першої інстанції попри наслідки для його участі у розгляді справи згідно п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. При цьому, строк розгляду заяви про забезпечення позову не пізніше четвертого листопада 2020 року грубо порушений постановленням ухвали лише 07.12.2020, копія якої відповідачу на жодну відому суду адресу відповідача не надсилалася. Заява про забезпечення позову ОСОБА_2 в порушення п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України не відповідає вимогам змісту в частині обґрунтування необхідності застосування конкретного заходу забезпечення позову і його доцільності; ціни позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що суддя Фетісов М.В. залишив без будь-якої уваги, підриваючи за критерієм об'єктивності в усіх процесуальних діях, що супроводжують прийняття рішення у справі, довіру представників юридичної професії та відповідача до об'єктивності судових органів за п. 2.2 Бангалорських принципів не лише в процесі засідання, а й за стінами суду. Позовна заява прийнята і позов забезпечений без наведення суддею у своїх ухвалах жодних мотивів дотримання будь-яких правил підсудності цих заяв, тоді як отримана судом інформація про місце проживання відповідача відповідно до ст. 187 ЦПК України передбачала залишення позовної заяви без руху згідно ст. 185 цього Кодексу з підстав недоліків наведених в ній неповних відомостей про особу ОСОБА_1 , які перешкоджають вирішенню питання про підсудність справи, оскільки обґрунтування дотримання позивачем будь-яких правил альтернативної підсудності у самій позовній заяві відсутнє, а застереження ч. 10 ст. 187 ЦПК України стосується судових повідомлень (викликів). Достеменна обізнаність ОСОБА_2 з достовірним поштовим адресом зареєстрованого постійного місця проживання ОСОБА_1 у м. Києві з 2014 року категорично виключала застосування спеціальних правил альтернативної підсудності за ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України, а місце виконання заявлених позивачем вимог в договорі позики не зазначене і під юрисдикцію Ленінського районного суду м. Запоріжжя не підпадає, внаслідок чого під час вирішення питання про прийняття заяви про забезпечення позову та прийнятність самої позовної заяви суддя ОСОБА_4 не мав жодних підстав вважати дотриманими правила ані загальної підсудності за ч. 1 ст. 27 ЦПК України, ані альтернативної згідно ст. 28 цього Кодексу, тоді як відповідач перебуває під цивільною територіальною юрисдикцією Печерського районного суду м. Києва. В свою чергу, у клопотанні про передачу справи за підсудністю суд під головуванням судді ОСОБА_4 упереджено відмовив викривленим тлумаченням гіпотези частини 2 ст. 31 ЦПК України, а зі справи зникли документи зареєстрованого належним чином місця постійного проживання відповідача у м. Києві, які підтверджують непідсудність справи від часу подання позовної заяви, що подані через канцелярію суду 09.02.2021 за вхідним № 4049. Тим самим, за конкретних обставин грубого порушення правил підсудності доведені розумні сумніви у позапроцесуальних зносинах повірених осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з передачею заяви про забезпечення позову після відкриття провадження у справі в іншому порядку, аніж передбачено загальноприйнятими правилами діловодства, викриваючи мету головуючого з поспіхом у призначенні судового розгляду по суті без ретельної підготовки до виконання завдань згідно ст. 189, 197 ЦПК України в уточненні позовних вимог. Разом з тим, Запорізький апеляційний суду двічі ухвалами від 01.02.2021 і від 12.02.2021 вимушений був встановлювати строк для усунення суддею ОСОБА_4 недоліків матеріалів, необхідних для розгляду апеляційної скарги відповідача на ухвалу про забезпечення позову, які мали б бути одразу сформовані за розпорядженням головуючого на виконання п. 15.10 Перехідних положень ЦПК України, що потягло затягування з відкриттям апеляційного провадження з 13.01. до 23.02.2021.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Вичерпний перелік підстав для відводу судді наведений у ст. 36 та 37 ЦПК України.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 39 ЦПК України).
Зі змісту заяви відповідача про відвід суд встановив, що підставами для відводу, на думку відповідача, є порушення порядку визначення судді для розгляду справи (п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України) та інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України).
Припущення відповідача щодо порушення порядку визначення судді для розгляду заяви про забезпечення позову, суперечать вимогам ст. 14 ЦПК України та пп. 12 п. 21 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30. Відповідачем не вказано жодного доказу, який би свідчив про упередженість головуючого судді. Деякі обставини, викладені відповідачем в заяві, свідчать про його незгоду з процесуальними рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу судді відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України.
Вивчивши заяву про відвід, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 39, 40, 260 ЦПК України, суд,-
постановив:
Визнати заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді необґрунтованою.
Заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі № 334/6223/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики передати до канцелярії Ленінського районного суду м. Запоріжжя для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленою ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: