Справа № 523/9068/17
Номер провадження:1-кп/521/185/21
05 березня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017160000000273 від 16.02.2017 р., відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України,
клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та повернення застави заставодавцю ОСОБА_6 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9
захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
В провадженні суду на розгляді під головуванням судді ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.
Захисник захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та повернення застави заставодавцю ОСОБА_6 .
Обґрунтовуючи клопотання захисник, зазначає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 10.03.2017 року було обґрунтовано наявністю підозри за ч. 2 ст. 28 ч. 3ст. 369-2 КК України, пред'явленої ОСОБА_4 10.03.2017 року, та не враховує тієї обставини, що 15.06.2017 року органом досудового розслідування було змінено підозру на ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України. Таким чином захисник вважає, що підозра за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, на підставі якої обирався запобіжний захід, е необґрунтованою. Разом з тим вказує, що досудове слідство в кримінальному провадженні закінчено 19.06.2017 року та в силу різних обставин судовий розгляд фактично розпочато лише 02.10.2020 року, тобто фактично через три з половиною роки, на протязі яких негативні наслідки обмеження користування майном безпідставно покладаються на особу, не причетну до кримінального провадження, а саме заставодавця. Крім того, звертає увагу, що на теперішній час у вказаному кримінальному провадженню слідчі дії не проводяться та збір доказів стороною обвинувачення є закінченим, що свідчить про відсутність ризиків стосовно спотворення доказів та перешкоджанню розслідуванню, також вказує, що ОСОБА_4 виконує передбачені законодавством процесуальні обов'язки та з'являється до суду, що свідчить про відсутність ризиків переховування.
Прокурор у судовому засіданні вважав, що клопотання про зміну запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та повернення застави заставодавцю, є необґрунтованим та просив відмовити в його задоволені.
Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та повернення застави заставодавцю.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх захисники, просили клопотання про зміну запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та повернення застави заставодавцю, задовольнити.
Вислухавши думку учасників судового провадження, розглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку.
При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та повернення застави заставодавцю, суд приймає до уваги те що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, які є нетяжким злочином та тяжким злочином відповідно.
Також, судом встановлено, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченій ОСОБА_4 у разі визнання її винною, може спонукати її до переховування від суду, з метою уникнення та ухилення від кримінальної відповідальності та покарання за кримінальне правопорушення, у скоєнні якого остання обвинувачується та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями).
Крім того, у справі не допитані свідки та потерпіла, ця обставина не виключає можливості впливу обвинуваченої на свідків та/або потерпілу, з метою схилити їх до надання неправдивих свідчень, що може призвести до спотворення істини в судовому процесі. Показання свідка та потерпілого отримуються судом усно шляхом допиту особи безпосередньо в судовому засіданні. А отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу є ризик незаконного впливу на свідків та/або потерпілу та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Стороною захисту не доведено, що встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час припинили існування або зменшились.
В свою чергу, застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави зменшує до мінімуму вказані ризики, чого не здатне забезпечити застосування такого запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
На думку суду, особисте зобов'язання не зможе бути тим стримуючим фактором, який би забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваної протягом всього часу кримінального провадження і суттєво зменшив вказані ризики.
Зазначені в ухвалі обставини свідчать про недостатність будь-яких інших запобіжних засобів для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 та виправдовують продовження дії застосованого запобіжного заходу щодо неї.
Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_4 може не виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченої на більш м'який.
Щодо посилання захисника про тривалий час обмеження користування майном заставодавця.
Як встановлено у судовому засіданні, заставу було внесено ОСОБА_6 . Внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрювану є актом добровільної волі такої особи. Внесення застави неможливе без взаємної згоди підозрюваної та заставодавця. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню та волі, тобто вона висловлює своє добровільне волевиявлення на внесення застави. Погоджуючись внести заставу та нести відповідні обов'язки як заставодавця, останній має усвідомлювати існування ризику неповернення застави - звернення її в дохід держави.
З огляду на вищезазначені законодавчі положення, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти внесені ним у якості застави за підозрювану, будуть йому обов'язково повернуті у найкоротший строк до припинення дії цього запобіжного заходу. Зазначене узгоджується з положеннями статей 203 та 368 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, 331, 371, 372, 392 КПК України,-
Клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та повернення застави заставодавцю ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1