Справа № 947/38799/20
Провадження № 2/947/237/21
25.02.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Васильків Олени Василівни,
секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток в праві спільної сумісної власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення часток в праві спільної сумісної власності,-
І. ПРОЦЕДУРА
24.12.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить визначити частки співвласників на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності, на підставі Свідоцтва про право власності від 09 березня 1993 року №4380, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, згідно розпорядження органу приватизації №4380 від 09 березня 1993 року по 1/2 частки кожній.
Ухвалою суду від 13.01.2021 року провадження по справі відкрито.
03.02.2021 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить визначити частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , наступним чином: ОСОБА_2 - 3/4 частини квартири, ОСОБА_1 - 1/4 частини квартири.
Учасники справи до судового засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином.
Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за її відсутності від 23.02.2021 року, в якій представник зазначає, що з зустрічним позовом ознайомлена, визнає його частково, а саме тільки у визначенні ОСОБА_2 1/2 частки спірної квартири, в іншій частині просить відмовити.
Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 25.01.2021 року, в якій відповідач просить слухати справу у її відсутність.
Правом на подання відзиву або будь-якої іншої заяви щодо розгляду справи відповідач не скористався.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.02.2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В позовних вимогах позивач посилається на те, що їй на праві спільної сумісної власності належить частка однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Крім нею власником вказаної квартири є її мати ОСОБА_2 . У вересні позивач вирішила розпорядитися своїм майном, однак, після звернення до приватного нотаріуса, ОСОБА_1 з'ясувала, що не може цього зробити, оскільки частки у спільній сумісній власності не визначені.
Позивач звернулася до матері щодо укладення нотаріально завіреного договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності. Однак відповідач вважає, що вона отримала квартиру особисто, таким чином, ОСОБА_2 не згодна на поділ майна у рівних частках.
Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю між сторонами не досягнуто, а тому позивач змушена звернутися до суду з позовною заявою про визначення часток квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , - по 1/2 частині кожному співвласнику.
Відповідач надала до суду зустрічну позовну заяву, у якій ОСОБА_2 зазначила, що квартира, за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_1 , яка є її донькою. Однак відповідач вважає, що її частка у вказаному майні повинна бути більшою, оскільки саме вона отримала квартиру, робила в ній ремонти та здійснювала комунальні платежі за особисті кошти. Тому ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_1 - право власності на 1/4 частку спірного майна.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , що вбачається зі свідоцтва про народження НОМЕР_1 , актовий запис № 7 скрадений 16.03.1977 року Ленінським відділом ЗАГСу м. Одеси, / а.с. 13/
Розпорядженням органу приватизації № 4380 від 09.03.1993 року, заява наймача ОСОБА_2 про приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було задоволено, а квартира, передана в приватну спільну власність. /а.с. 10/.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 09.03.1993 року, виданого управлінням житлового-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної, спільної власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї ОСОБА_1 /а.с. 9/
ОСОБА_1 з 1990 року зареєстрована та постійно проживає в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою в паспорті позивача на сторінці 11 /а.с. 7/.
ОСОБА_2 з 1981 року зареєстрована та постійно проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою в паспорті позивача на сторінці 11 /а.с. 22 зворот/.
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Суд зазначає, що спірні правовідносини регламентуються положеннями ст. ст. 368, 369, 370, 372ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частинами 1,2 ст. 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
На підставі ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир у спільну сумісну чи часткову власність здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 09.03.1993 року, виданого управлінням житлового-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Частки сторін у спільному майні не визначені, а тому квартира належить їм на праві спільної сумісної власності.
Співвласникам надається право на свій розсуд в будь-який час заявляти вимогу щодо виділу в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Детальне регулювання відповідних щодо поділу майна, яке знаходиться у спільної сумісної власності, передбачене ст. ст. 370-372 Цивільного кодексу України. Таким чином, в силу ч.2 ст. 370 та ч. 2 ст. 372, у разі поділу майна, що є спільної сумісної власністю необхідно дотримуватися принципу рівності часток співвласників майна, якщо інше не встановлено домовленістю ними або законом.
Суд звертає увагу на той факт, що між позивачем та відповідачем не існувало домовленості щодо поділу майна, що є спільною сумісною власністю. А тому при поділі майна слід керуватися виключно нормами чинного законодавства щодо принципу рівності часток власників.
Доказів того, що будь хто із співвласників поніс або продовжує нести більш великі витрати по утриманню та обслуговуванню спірної квартири в порівнянні з іншим співвласником, або докази того, що у одній зі сторін є переважне право на отримання більшої частки нерухомого майна, суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 Постанови Верховного суду № 20 від 20.12.1995 року «Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суд приходить до висновку, що без визначення часток у спільній сумісній власності ОСОБА_1 , як власник майна, позбавлена можливості володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, що передбачено ч. 1 ст. 319 ЦК України.
За таких обставин, з урахуванням частковим визнання відповідачем позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені, а зустрічні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 368 - 370, 372 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про визначення часток в праві спільної сумісної власності - задовольнити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про визначення часток в праві спільної сумісної власності - задовольнити частково.
Визначити частки співвласників на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності від 09.03.1993 року №4380, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, згідно розпорядження органу приватизації №4380 від 09.03.1993 року наступним чином:
ОСОБА_2 - 1/2 частина квартири, ОСОБА_1 - 1/2 частини квартири.
В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.
Повний текст рішення суду складено 09.03.2021 року.
Суддя Васильків О.В.