Справа № 947/7290/21
Провадження № 2/947/2126/21
09.03.2021 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Альянс МегаСіті» до ОСОБА_1 про визнання зобов'язань припиненими,
05 березня 2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства «Альянс МегаСіті» до ОСОБА_1 про визнання зобов'язань ТОВ «Альянс-Жилстрой» за договором №43Р/1 резервування приміщення, укладеного 06.03.2008 року, припиненими.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.
У відповідності до вимог статті 187 ЦПК України, суд під час вирішення питання про відкриття провадження по справі, перевіряє чи підсудна справа суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Суд враховує, що поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є більш широке, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З позову вбачається, що позивачем заявлені вимоги стосовно зобов'язань, які виникли за договором №43Р/1 резервування приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Також у позові позивач зазначає, що в подальшому, після введення об'єкту нерухомості в експлуатацію, будинку було присвоєно адресу: АДРЕСА_2 , що територіально відносно до Суворовського району міста Одеси.
Отже, вимоги позивача стосуються нерухомого майна, за наслідком чого до справи підлягають застосуванню правила територіальної юрисдикції справи за виключною підсудністю.
На підставі вищевикладеного, оскільки заявлені позивачем вимоги стосуються об'єкта нерухомого майна, розташованого поза межами Київського району міста Одеси, суд доходить до висновку, що справа Київському районному суду міста Одеси не підсудна.
Згідно з ч. 1 ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство.
Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.
Згідно з ч. 2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, проте суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Відсутність правовідносин виключає можливість судового захисту.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Зважаючи на вищевикладене, цивільну справу за позовною заявою Закритого акціонерного товариства «Альянс МегаСіті» до ОСОБА_1 про визнання зобов'язань припиненими, повинно бути передано на розгляд до Суворовського районного суду міста Одеси.
Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно ч.2 ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 354 ЦПК України, суддя,
Передати цивільну справу №947/7290/21 за позовною заявою Закритого акціонерного товариства «Альянс МегаСіті» до ОСОБА_1 про визнання зобов'язань припиненими, за територіальною юрисдикцією до Суворовського району міста Одеси.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Передачу справи на розгляд іншому суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Калініченко Л. В.