Справа № 496/4513/18
Провадження № 2/496/245/21
17 лютого 2021 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Галич О.П.,
за участю:
секретаря - Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до
відповідача: ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
вимоги позивача: про спонукання до виконання мирової угоди шляхом визнання договору про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину житлового будинку дійсним, припинення права власності, визнання права власності,
позивачі - повідомлені належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися, але надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
відповідач - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився.
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), з вимогою спонукання до виконання мирової угоди шляхом визнання договору про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину житлового будинку дійсним, припинення права власності, визнання права власності.
2. Позов обґрунтували тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.09.2011 року по справі № 2-1563/11 між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано шлюб. 21.09.2011 року ухвалою суду закрито провадження по цивільній справі № 2-1563/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та поділ сумісного майна подружжя, так як судом визнано мирову угоду. Згідно з умовами мирової угоди від 21.09.2011 року сторони домовилися, що в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: - за ОСОБА_1 залишається на праві приватної власності Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_3 ; - за ОСОБА_3 залишається на праві приватної власності Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_3 , і вантажний автомобіль марки «ЗІЛ-130», 1980 р.в., д.н. НОМЕР_1 , технічний паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ №8 при УДАІ Одеської області. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились, що в можливий найкоротший термін після укладення даної мирової угоди сторони разом беруть на себе дійсне зобов'язання в порядку ст. 190 СК України, щодо укладання договору про припинення права ОСОБА_1 на аліменти в зв'язку з передачею ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 , а також на 0,062 га. земельної ділянки за вказаною адресою, яка зайнята житловим будинком і необхідна для його обслуговування. Набувачем права власності на вказану вищу частину будинку буде дитина ОСОБА_2 , а на земельну ділянку - дитина ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності для цього ОСОБА_3 протягом двох календарних місяців після укладення мирової угоди вчиняє необхідні дії для отримання в державних органах документів, необхідних для нотаріального посвідчення такого договору, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчиняють необхідні дії щодо отримання у місцевому органі опіки та піклування дозволу на укладання вищевказаного договору, після чого сторони погоджують дату, час і місце укладання та нотаріального посвідчення зазначеного договору і спільно укладають його, витрати по нотаріальному посвідченню договору сторони несуть в рівних долях. Сторони також дійшли згоди, що в зв'язку з укладанням даної мирової угоди ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання спільної доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення донькою повноліття та від вимог про поділ спільного майна подружжя, яка не розцінюється сторонами як відмова від свого права.Після розлучення 21.09.2011 року і до теперішнього часу, відповідач ОСОБА_3 наголошує, що він визнає свої зобов'язання, які виникли внаслідок укладання ним мирової угоди від 21.09.2011 року, в повному обсязі, та не заперечує проти умов мирової угоди як в цілому, так і в окремих її частинах, в тому числі і щодо отримання згоди в органах опіки та піклування для нотаріального посвідчення договору, в порядку ст. 190 СК України, про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину житлового будинку. Умови цього договору зазначені як в мировій угоді, так і в ухвалі суду про визнання мирової угоди від 21.09.2011 року. Договір передбачає припинення права ОСОБА_1 на аліменти в зв'язку з передачею ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 , а також на 0,062 га. земельної ділянки за вказаною адресою, яка зайнята житловим будинком і необхідна для його обслуговування. Набувачем права власності на вказану вищу частину будинку буде дитина ОСОБА_2 , а на земельну ділянку - дитина ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності. Однак цей договір нотаріально посвідчений не був. Після розлучення і визнання судом мирової угоди 21.09.2011 року, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили проживати в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , самостійно сплачуючи комунальні платежі, та інші витрати, пов'язані з ремонтом та утриманням будинку, і земельної ділянки, так як відповідач змінив своє місце проживання. Позивач ОСОБА_1 не оспорювала та не оспорює право власності відповідача на спільне майно подружжя, доля якого була вирішена судом шляхом визнання мирової угоди від 21.09.2011 року, а саме вантажний автомобіль марки «ЗІЛ-130», 1980 р.в., д.н. НОМЕР_1 , та жодним чином позивачка не перешкоджала та не перешкоджає на теперішній час відповідачу у користуванні цим вантажним автомобілем. Позивач ОСОБА_1 протягом всього часу після розлучення виховувала доньку ОСОБА_2 , якій ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 18 років. Вимоги про сплату аліментів з боку позивача ОСОБА_1 на адресу відповідача не надходили, та в свою чергу вимоги з боку відповідача про поновлення виплат по аліментах на утримання доньки за цей час також не надходили. Наведені вище обставини свідчать, що позивач ОСОБА_1 фактично повністю виконала взяті на себе зобов'язання, які виникли внаслідок укладання мирової угоди від 21.09.2011 року, а також умови договору про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину житлового будинку є дійсними, в порядку ст. 190 СК України, які прописані в ухвалі суду про визнання мирової угоди від 21.09.2011 року по справі № 2-1563/11. Відповідач сім років після затвердження мирової угоди, не виконує взяті на себе зобов'язання, в частині що стосуються отримання згоди в органах опіки та піклування для нотаріального посвідчення договору, в порядку ст. 190 СК України, про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину житлового будинку, внаслідок чого, істотно порушуються права позивачки ОСОБА_1 яка повністю виконала як умови мирової угоди від 21.09.2011 року, так і умови договору в порядку ст. 190 СК України, а також порушуються права доньки позивачки та відповідача - ОСОБА_2 якій вже виповнилося 19 років, і на користь якої відповідач фактично відмовився від свої частки будинку та частки земельної ділянки, але до теперішнього часу не здійснює переоформлення частки будинку та земельної ділянки на свою доньку. Станом на сьогоднішній день відпала потреба здійснювати будь-які погоджувальні дії з органами опіки та піклування, так як позивач ОСОБА_2 досягла повноліття,23.05.2016 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області у справі № 496/243/16-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, в зв'язку з укладанням мирової угоди 21.09.2011 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,124 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться по АДРЕСА_3 , державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №298575, який було видано 03 лютого 2006 року Нерубайською сільською радою, кадастровий номер земельної ділянки 5121084200:02:003:0258. Ухвала суду про затвердження мирової угоди набрала чинності 26.09.2011 року і за умовами мирової угоди відповідач ОСОБА_3 протягом двох календарних місяців після укладання мирової угоди, тобто до 21.11.2011 року мав вчинити дії для отримання в державних органах документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору в порядку ст. 190 СК України. Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу та затвердження мирової угоди 21.09.2011 року виховувала доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ОСОБА_3 не сплачував аліменти, і позивач ОСОБА_1 була змушена багато працювати аби забезпечити належні умови для життя дитини, що потребувало багато часу, внаслідок чого не мала можливості своєчасно оформити всі документи пов'язані із розлученням, розподілом майна, стягненням аліментів та укладанням мирової угоди. Натомість дії відповідача, свідчать про визнання ним свого обов'язку, який виник внаслідок визнання судом мирової угоди 21.09.2011 року, зокрема в 2016 році під час судового розгляду справи № 496/243/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, в якості обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на мирову угоду визнану судом 21.09.2011 року укладену між позивачем та відповідачем, і відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом заперечувати проти позовних вимог та не оскаржував рішення про задоволення позову. Під час зустрічей в 2018 року, відповідач неодноразово наголошував, що визнає свої зобов'язання які виникли внаслідок визнання судом мирової угоди в 21.09.2011 року в тому числі і щодо дій необхідних для нотаріального посвідчення договору на підставі ст. 190 СК України. Відповідач неодноразово давав запевнення про переоформлення належної йому частини будинку на доньку, але без всяких на те підстав відкладав, придумуючи різні причини, нібито занятий, погане самопочуття та не встиг. Відповідач фактично виконав ухвалу суду від 21.09.2011 року, звільнив належну йому частину будинку, забрав свої речі, а донька - ОСОБА_2 у жовтні 2011 року вселилася на його частину будинку, де проживає по теперішній день. Таким чином, донька є набувачем права власності на вказану вищу частину будинку, а на земельну ділянку - дитина ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності. Крім того, мирова угода затверджена судом 21.09.2011 року безпосередньо стосувалась прав на той час неповнолітньої доньки позивача та відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій виповнилося 18 років лише 22.04.2017 року. Враховуючи викладене позивачі вважають, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом пропущений не був.Проте, ухвала суду про визнання мирової угоди від 21.09.2011 року постановлена до набрання чинності нової редакції ЦПК України, і не містить обов'язкових реквізитів виконавчого документу, зокрема, в ухвалі не вказано строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, не вказано які конкретно дії необхідно вчинити виконавцю для виконання ухвали. Крім того, умовами мирової угоди передбачені певні дії що мають вчинити не лише позивач та відповідач, а і треті особи, зокрема, органи опіки та піклування мають надати дозвіл для нотаріального посвідчення договору про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину нерухомого майна, так як цей договір безпосередньо стосується прав на той час неповнолітньої спільної доньки позивача та відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок цих обставин позивачка ОСОБА_1 була позбавлена можливості звернутися до виконавчої служби для примусового виконання ухвали про визнання мирової угоди.Враховуючи, що відповідач неналежно виконує у добровільному порядку взяті на себе зобов'язань за результатами спільної домовленості з позивачем відповідно до укладеної між ними та визнаної судом мирової угоди, єдиним можливим ефективним способом захисту порушеного права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спонукання відповідача ОСОБА_3 до виконання мирової угоди шляхом визнання судом дійсним договору, умови якого зазначені в ухвалі суду про визнання судом мирової угоди від 21.09.2011 року, а саме про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину нерухомого майна; визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на аліменти в зв'язку з передачею ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 . Набувачем права власності на вказану вищу частину будинку буде дитина ОСОБА_2 , а на земельну ділянку - дитина ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності. У зв'язку з чим позивачі звернулись до суду з вказаним позовом.
3. Відповідач до суду відзив на позов не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
4. Позивач у судове засідання не з'явилась, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та не заперечувала проти заочного розгляду справи. Також позивач відповідно до заяви від 11.12.2019 р., відмовилася від частини позовних вимог щодо припинення право приватної спільної часткової власності (а.с. 86, 92)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2018 року справа була передана судді Галич О.П.
6. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26.10.2018 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання.
7. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 11.12.2019 року підготовче провадження закрито та призначено до розгляду справу на 13.04.2020 року.
8. Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
9. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України - шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області, в судове засідання не з'явився без поважних причин, а позивачі не заперечували проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.
10. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
11. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками позивачки ОСОБА_2 є: батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_1 , тобто позивач та відповідач по справі. (а.с. 17)
12. Відповідно до ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 21.09.2011 року провадження по цивільній справі №2-1563/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та поділ сумісного майна подружжя - закрито та визнано мирову угоду, укладену між сторонами, згідно якої в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: - за ОСОБА_1 залишається на праві приватної власності Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_3 ; - за ОСОБА_3 залишається на праві приватної власності Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_3 , і вантажний автомобіль марки «ЗІЛ-130», 1980 р.в., д.н. НОМЕР_1 . технічний паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ №8 при УДАІ Одеської області. (а.с. 20)
13. Крім того, згідно вказаної ухвали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились, що в можливий найкоротший термін після укладення даної мирової угоди сторони разом беруть на себе дійсне зобов'язання в порядку ст. 190 СК України, щодо укладання договору про припинення права ОСОБА_1 на аліменти в зв'язку з передачею ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 , а також на 0,062 га. земельної ділянки за вказаною адресою, яка зайнята житловим будинком і необхідна для його обслуговування. Набувачем права власності на вказану вищу частину будинку буде дитина ОСОБА_2 , а на земельну ділянку - дитина ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності для цього ОСОБА_3 протягом двох календарних місяців після укладення мирової угоди вчиняє необхідні дії для отримання в державних органах документів, необхідних для нотаріального посвідчення такого договору, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчиняють необхідні дії щодо отримання у місцевому органі опіки та піклування дозволу на укладання вищевказаного договору, після чого сторони погоджують дату, час і місце укладання та нотаріального посвідчення означеного договору і спільно укладають його, витрати по нотаріальному посвідченню договору сторони несуть в рівних долях. Сторони також дійшли згоди, що в зв'язку з укладанням даної мирової угоди ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання спільної доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення донькою повноліття та від вимог про поділ спільного майна подружжя, яка не розцінюється сторонами як відмова від свого права.
14. З технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що станом на 16.09.2016 року він складається з таких приміщень: прихожа площею 14,9 кв.м, житлова кімната площею 21,6 кв.м., коридор площею 10,2 кв.м., житлова кімната площею 20,0 кв.м., кухня площею 22,4 кв.м., санвузол площею 4,8 кв.м., всього під літ. А - 93.9 кв.м., під літ. Б - сарай, № 1-3 - огорожа та рік будови житлового будинку є 2007. (а.с. 29-35)
15. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 298575, відповідач - ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки, виданого 15 жовтня 2004 року Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстрованим № 5382 є власником земельної ділянки площею 0,124 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 36)
16. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок та земельна ділянка належить у приватній спільній частковій власності по Ѕ частці позивачу - ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 (а.с. 41-43 )
V. Оцінка Суду.
17. Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
18. Відповідно до статті 175 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року, в редакції, чинній на час визнання мирової угоди (далі -ЦПК України, 2004 року) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
19. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву.
20. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
21. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
22. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
23. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
24.Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
25. Із матеріалів справи вбачається, що вищезазначена мирова угода була визнана судом. Ухвала суду набрала чинності, підлягає виконанню сторонами.
26. Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-274цс15 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-342цс15, зазначено, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
27. За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином, який відповідно до ст.11 та ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
28. Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
29. Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
30.Оскільки сама мирова угода являє собою не лише судову процедуру, а й угоду (багатосторонню), в своїй основі вона носить характер договору, в якому мають місце цивільні правовідносини. Тому мирова угода є підставою для виникнення нових зобов'язань, умови та порядок виконання яких закріплюються в угоді.
31. В разі невиконання мирової угоди наступають певні наслідки. Вищевказана мирова угода від 21.09.2011 року, яка затверджена ухвалою суду, не була розірвана у передбаченому законом порядку.
32. У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, інша сторона має право звернутись до суду на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Мирова угода - це зобов'язання, до якого застосовуються загальні правила Цивільного кодексу України.
33. Суд розглядаючи справу вважає, що мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст. 629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. А тому позовні вимоги в частині спонукання відповідача до виконання мирової угоди, підлягають задоволенню.
34. Щодо позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 та право спільної часткової приватної власності на ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,062 га, так вказані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
35. Так відповідно до ухвали суду про затвердження мирової угоди, чітко визначено, яким чином відбувається визнання право власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину будинку і земельну ділянку, а саме час, місце і порядок укладання нотаріально посвідченого договору. Тобто сторонам необхідно звернутися до нотаріуса та вчинити дії визначені в ухвалі суду в частині визнання права власності на вказане майно.
36. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
37. Встановивши викладені обставини та врахувавши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам у їх сукупності та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, щодо спонукання ОСОБА_3 до виконання морової угоди затвердженої ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2011р., задовольнивши позовні вимоги частково.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 353, 354 ЦПК України, суд-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди шляхом визнання договору про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину житлового будинку дійсним, припинення права власності, визнання права власності- задовольнити частково.
2. Спонукати ОСОБА_3 до виконання морової угоди затвердженої ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2011 року у справі №2-1563/11 шляхом визнання договору укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку про припинення права на аліменти в зв'язку з передачею права власності на частину нерухомого майна, умови якого зазначені в ухвалі Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2011 року у справі №2-1563/11 про визнання судом мирової угоди - дійсним, та як наслідок визнати ОСОБА_1 такою що втратила право на аліменти в зв'язку з передачею ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , а також 0,062 га земельної ділянки за вказаною адресою, яка зайнята житловим будинком і необхідна для його обслуговування, кадастровий номер земельної ділянки 5121084200:02:003:0258.
3. В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8. Повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року.
Суддя О.П. Галич