Справа № 495/5200/20
№ провадження 2/495/986/2021
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
29 січня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.
за участю:
від позивача: не з'явився
від відповідачки: не з'явилася
від третьої особи: не з'явилася
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/5200/20
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної реєстрації
про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкування з нею
31.08.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідачка) за участю органу опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної реєстрації(далі по тексту - третя особа) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкування з нею (а.с.1-2).
Так, позивач, просить суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у його спілкуванні з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступний спосіб його участі у спілкуванні з донькою, ОСОБА_4 та її вихованні, а саме:
- спілкування з донькою ОСОБА_4 кожного тижня у вівторок з 9:00 до четверга 9:00 у денний та нічний час за місцем мого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та у місцях дитячих розваг м. Білгород-Дністровського з дотриманням режимних моментів;
- спілкування з донькою ОСОБА_4 кожного тижня у суботу з 9:00 до неділі 9:00 у денний та нічний час за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 та у місцях дитячих розваг м. Білгород-Дністровського з дотриманням режимних моментів;
- зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти мене про стан здоров'я доньки, ОСОБА_5 .
- з правом обстежувати та лікувати доньку в медичних закладах місцевого, обласного та державного значення у разі необхідності.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження по цивільній справі № 495/5200/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Білгород-Дністровської РДА. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.20-21).
14.12.2020 року відповідачка - ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, згідно із яким просить суд зовні вимоги ОСОБА_6 , задовольнити частково. Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної суботи та неділі з 10 год 00 хв. до 15 год 00 хв. за адресою проживання матері та в присутності матері - до досяжності дитиною трирічного віку. Після досяжності дитиною трирічного віку: визначити способі участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом побачень із донькою один раз на два тижні (двічі на місяць) з п'ятниці 18:00 год. по неділю 18:00 год. з можливістю ночівлі дитини за місцем проживання батька. Визначити можливість побачень батькові дитини із донькою 15 календарних днів поспіль під час літніх або зимових канікул.
Позивач - ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, але телефонограмою повідомив про неможливість прибути до суду, зв'язку зі складними погодними умовами. Просив справу розглянути у його відсутність відповідно до висновку органу опіки та піклування Білгород-Дністровської РДА (а.с.55).
Відповідачка - ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, але телефонограмою повідомила про неможливість прибути до суду, зв'язку зі складними погодними умовами. Просила справу розглянути у його відсутність відповідно до висновку органу опіки та піклування Білгород-Дністровської РДА (а.с.54).
Представник третьої особи органу опіки та піклування в особі Білгород-Дністровської РДА, в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі (а.с.46).
Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .
В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 03.08.2020 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживаю по АДРЕСА_1 разом з батьками - ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , про що свідчить довідка Мологівської сільської ради від 19.08.2020 року № 2401 (а.с.12).
ОСОБА_1 офіційно працює обліковцем машино-тракторного парку в ДП ДГ «Андріївське», отримує заробітну платню, за місцем роботи характеризуюся позитивно.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного працівниками Мологівської сільської ради, будинок облаштований меблями та побутовою технікою, тобто є все необхідне для проживання та розвитку малолітньої дитини (а.с.3).
За твердженням позивача, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні з донькою, яка дуже нервує, плаче коли її від нього забирають. Він надає позивачці необхідні кошти на утримання доньки.
Позивач вказує, що на сьогодні донька у такому віці, що потребує материнської уваги, але також зазначає, що дитині потрібен і батько. ОСОБА_2 разом з донькою та своїми батьками проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Як зазначає позивач, його знайомі сусіди - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повністю підтримують його у бажанні виховувати доньку, позитивно впливати на її розвиток, вважають, що в інтересах малолітньої доньки він має право та повинен більше спілкуватися з дитиною.
Крім цього, позивач вказав, що він постійно спілкуєся з педіатром дитини, щоб отримати інформацію про стан її здоров'я. Коли донька захворіла та потрапила до дитячого відділення районної лікарні, він був поряд з нею до повного її видужання, матеріальну сторону її лікування повністю взяв на себе.
За власною ініціативою відповідачка працювала під час вагітності та в перші місяці після народження дитини та вона не скористалася правом, яке надає держава, перебувати у відпустці по догляду за дитиною до 3 років. Відповідачка працює неофіційно та коли вона знаходиться на роботі, доньку доглядає бабуся дитини.
Позивач вказує, що він, як свідомий громадянин розуміє свій батьківський обов'язок приймати участь у вихованні дитини, має велике бажання виховувати свою доньку, спілкуватися з нею, віддаючи своє тепло і батьківську любов.
Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкування з нею.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Згідно із ст.3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року (набрала чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст.7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) визначено принцип загальної відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також всі найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» (від 07.12.2006 року), суд і інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівної справі Olssonv. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (ріі Johansen у. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне грунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшої об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «Мак Майкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основ значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, ще всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення
Верховний Суд враховуючи вказане рішення ЄСПЛ у Постанові від 30 травня 2018 року справі № 343/1500/15-ц (касаційне провадження № 61-23861св18) зробив наступний правовий висновок.
Врахувавши положення ст. 51 Конституції України, статтей 7. 157 СК України, а та рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) «М. С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у як найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Відповідно до ч.1 ст.151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Завдяки природній близькості між батьками та дітьми, тому особливому емоційно-психологічному мікроклімату, створити який можливо лише в умовах родини, інтенсивності та результативності впливу на дітей, сімейне виховання виступає необхідною умовою успішного формування особистості. Право на здійснення особистого виховання дітей покликане сприяти найефективнішому здійсненню батьками своїх обов'язків щодо виховання дитини. Здійснюючи право на особисте виховання своїх дітей, батьки тим самим виконують обов'язки щодо виховання дітей та забезпечують реалізацію права на одержання належного сімейного виховання. Тому сутність батьківського права на особисте виховання своїх дітей полягає перш за все в активному його здійсненні шляхом виконання батьківських обов'язків. Пріоритетність батьківського виховання забезпечується наявністю у батьків цілого комплексу інших немайнових прав, які покликані забезпечити ефективне виконання батьками їхніх прав та обов'язків по вихованню дитини. Так, батьки мають право, зокрема, на безперешкодне спілкування з дитиною (ст.ст. 153, 157, 168 СК України).
Статтею 153 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Спілкування - важлива складова частина соціального буття людини як суспільної істоти, джерело її життєдіяльності, умова формування особистості. Людина не може існувати поза спілкуванням з іншими людьми. Потреба у спілкуванні - одна з базових потреб індивіда. Спілкування батьків і дітей повинне будуватися на повазі гідності один одного, дотриманні вироблених людством простих норм моральності та звичок. Спілкування може бути включеним в діяльність (праця, навчання, гра) або визначатися самою потребою в спілкуванні як такому; може бути безпосереднім, тобто здійснюватися «лицем до лиця», або опосередкованим різними системами комунікації (пошти, телефону, комп'ютеру тощо); вербальним або невербальним. Зниження інтенсивності і якості спілкування дитини з іншими людьми, особливо у дитячому і ранньому віці, звичайно призводить до затримки і відхилення у психічному розвитку.
Закріплення права батьків та дитини на спілкування у чинному законодавстві України відповідає світовим стандартам захисту прав дитини. Стаття 9 Конвенції прав дитини передбачає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Аналогічні положення містяться у ст.ст. 14, 15 Закону України «Про охорону дитинства». Спілкування є необхідною умовою здійснення батьками виховання дитини. Саме спілкування є основним способом здійснення батьками свого права на особисте виховання дитини. Легальне визнання права батьків та дітей на спілкування є правовим засобом забезпечення права дитини на належне батьківське виховання, а також правовою гарантією належного здійснення батьками своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Згідно із ч.ч. 1-3 статті 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Процес сімейного виховання дитини включає в себе безліч питань переважно педагогічного характеру. Вони вирішуються або обома батьками, або одним з них за погодженням або мовчазною згодою другого. При цьому презюмується, що батьки дотримуються інтересів дитини. Різного роду суперечності між батьками по питанню виховання дитини повинні долатись самими батьками.
Батько (мати), що проживає окремо від дитини має право на спілкування з дитиною і право брати участь у її вихованні. Формою здійснення батьківських прав особою, яка не проживає зі своєю дитиною, є участь у вихованні. Така участь передбачає використання різних способів позитивного впливу на дитину, що робить благотворний вплив на формування її особистості. Для цього використовується не лише особистий контакт (спілкування), але й телефонний зв'язок, переписка і т.д.
Право на спілкування з дитиною належить до особистих немайнових прав батьків, про що прямо зазначає закон. Порушення цього права, створення умов, за яких неможливе його реалізація, є правопорушенням. Причому порушуються права не тільки батька (матері), але й дитини. Тому дані положення забороняють тому із батьків, з ким проживає дитина, перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 159 Сімейного кодексу України визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Спілкування дитини і батьків є неодмінним елементом належного розвитку і виховання дитини. Таке спілкування слугує задоволенню життєво важливих потреб як дитини, так і дорослих членів сім'ї. Судовий порядок захисту прав батьків, що проживають окремо від дитини, слугує надійною гарантією здійснення права на спілкування.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що малолітня донька - ОСОБА_3 проживає біля матері - ОСОБА_2 , про що свідчить рішення комісії з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації № 01-39/3288 від 18.12.2020 року (а.с.48-50).
18.12.2020 року рішенням № 01-39/1979 комісії з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки, а саме дозволено брати дитину на свою житлову площу, враховуючи стан здоров'я дитини, кожну п'ятницю з 08:00 год. до 19:00 год. та у суботу з 10:00 год. до 19:00 год. (з ранку забирає та повертає у вечорі без ночівлі) (а.с.48-50).
В свою чергу, відповідачка не заперечує в цілому щодо задоволення вимог позивача, однак просить визначити спосіб участі батька у вихованні дітей, відповідно до вимог рішення № 01-39/3288 від 18.12.2020 року, яким вже визначено спосіб участі позивача у вихованні дітей.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкування з нею, у зв'язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 151, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України, статтями 2, 12-13, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної реєстрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкування з нею - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дозволити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 брати доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на свою житлову площу, враховуючи стан її здоров'я, кожну п'ятницю з 08:00 год. до 19:00 год. та у суботу з 10:00 год. до 19:00 год. (з ранку забирає та повертає у вечорі без ночівлі).
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Мишко