Справа № 504/86/20
Провадження № 2/493/149/21
10 березня 2021 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тітової Т.П.
за участю секретаря - Сирота О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій по факту застосування строків позовної давності та стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями,
04.11.2020 року до Балтського районного суду Одеської області з Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій по факту застосування строків позовної давності та стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями.
Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно договору купівлі продажу№ р5362 від 19.12.2007 року, укладеним між продавцем ОСОБА_2 та покупцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , покупцями було отримано у власність 952/5000 частки нежитлової будівлі водної станції. Договір посвідчений нотаріусом та внесений в єдиний реєстр прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, покупцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було придбано земельну ділянку площею 0,0806 га, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.12.2007 р., який посвідчений приватним нотаріусом та відомості внесено до реєстру за № 5359.
Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на земельну ділянку підтверджується витягом з державного реєстру правочинів № 5176411. В подальшому 28.05.2008 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було отримано державний акт на вище зазначену земельну ділянку.
ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом в якому просив суд на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України внести зміни до вищезазначених договорів купівлі продажу, додавши до нього пункт: «Кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності».
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по цивільній справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі з мотивів пропуску строку позовної давності.
Однак в аналогічній справі Одеським апеляційним судом апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про внесення змін до договору відмовити з інших правових підстав.
Отже апеляційна інстанція встановила, що позовна давність по вище зазначених договорах відсутня.
Продавець відмовляється підтримувати його в судових справах з ОМР посилаючись на те, що строк позовної давності минув, хоч як видно з вищенаведеного апеляційною інстанцією встановлено, що строк позовної давності не минув, а відмова відповідача завдає йому моральної шкоди, яка полягає у завданні йому негативних наслідків в результаті судових спорів з ОМР та підриву його ділової репутації, в яких ОМР хоче позбавити його права власності по вищезазначеним договорам. До негативних наслідків він відносить нервовий стрес, який він переживає під час знаходження в судових процесах лише за те, що придбав у відповідача нерухомість, дуже глибоко переживає за підрив його репутації, оскільки в судових процесах він є відповідачем. Підприємці з якими він підтримує відносини по різним причинам починають відмовлятися від підписання угод, посилаючись на те, що вони не бажають ризикувати поки не закінчаться судові процеси стосовно власності, яку він придбав у продавця. Крім того, відмова відповідача разом захищати його власність, яку він придбав по вищевказаним договорам купівлі-продажу призводить до необхідності додаткових витрат часу для захисту його інтересів. До негативних наслідків він також відносить непередбачені витрати на пальне. На протязі більш як 7 років він вислуховує від представників ОМР різні непристойні заяви стосовно того, що він нібито незаконно заволодів їх майном. Зважаючи на викладене, він оцінює моральну шкоду у розмірі 10000000 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав заяву в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, відзив на позов отримав та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала заяву в якій просила розгляд справи провести за її відсутності та застосувати позовну давність і визнати підставу для відмови у позові - сплив позовної давності, визнати відсутність поважних причин пропущення позовної давності.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підтвердження вимог свого позову позивач надав копію договору купівлі продажу від 19.12.2007 р., укладеним між продавцем ОСОБА_2 та покупцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , покупцями було отримано у власність у рівних частках кожному земельну ділянку площею 0,0806 га. Договір посвідчений нотаріусом та відомості внесено до реєстру за № 5359.
Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на земельну ділянку підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 18182173 та витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5100539672013.
Також надана копія постанови Одеського апеляційного суду від 05.12.2019 року, якою апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.01.2019 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про внесення змін до договору відмовлено з інших правових підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до змісту ст. 391 ЦК України, позивач вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження нерухомим майном, тобто має право на захист від порушень третіх осіб, не пов'язаних із позбавленням володіння.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ст. ст. 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено у ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до приписів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме, наявність незаконних дій по факту застосування строків позовної давності та стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідачем ОСОБА_2 , а відповідач - ті обставини, на які вона посилалася як на заперечення проти позову.
У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, достовірність наявних у справі доказів як кожний окремо й у їх сукупності, суд не приймає до уваги наведений доказ, а саме постанову Одеського апеляційного суду від 05.12.2019 року за спором між іншими сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ), оскільки рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.01.2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до договору набрало чинності та не оскаржувалося в апеляційному порядку, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено саме з підстав спливу строку позовної давності, оскільки інших відомостей суду не надано. Отже суд вважає, що позивачем з об'єктивністю та достовірністю не доведено питання істотності порушення відповідачем прав позивача, тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України його право не підлягає судовому захисту.
Крім того, відповідач не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї, а тому спонукання відповідача до підтримання позивача в його судових спорах з Одеською міською радою є порушенням права відповідача на її вільний вибір прав та обов'язків.
Позивачем не надано суду жодного доказу, що б підтверджували наявність між сторонами правовідносин щодо участі відповідача у захисті прав позивача, а тому і відсутнє порушення наслідком якого є стягнення моральної шкоди.
Враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконними, необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Судові витрати слід віднести за рахунок держави, так як позивач є інвалідом 2-ї групи та звільнений від сплати судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 256, 261, 391, ст. ст. 4, 77-80, 81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій по факту застосування строків позовної давності та стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями - відмовити.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Балтський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення складено та підписано суддею 10.03.2021 року.