Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/306/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
09.03.2021 року. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 23 лютого 2021 року до 23 квітня 2021 року включно.
У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12018120610001463 від 01 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2021 року, стосовно ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 23 лютого 2021 року до 23 квітня 2021 року включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції вказав, що колегією суддів взято до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі, обвинувачений не одружений, не працює, тобто не має стійких соціальних зв'язків.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Тому наявні обґрунтовані підстави, що заявлені ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися і на даний час існують, а саме - ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи обставини кримінального провадження, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому суд оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_8 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу в триманні обвинуваченого під вартою.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що незаконність рішення суду полягає у тому, що воно не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження оскільки: 1) його висновки не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Вважає, що задовольняючи клопотання суд на підставі статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний був встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які, зокрема, свідчать про: 1) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор; 2) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Зазначає, що в своєму клопотанні прокурор посилався на те, що підозрюваний може переховуватись від суду при цьому на обґрунтування цих доводів не надав жодних доказів, які б досліджувались, а суд в ухвалі своє рішення мотивує без посилання на будь - які докази.
Крім того, підозрюваний має зареєстроване місце проживання і може відбувати домашній арешт. Але ці відомості судом до уваги прийняті не були, а сама ухвала суду не грунтується на будь-яких доказах і всі перелічені судом доводи жодним доказом не підтверджені.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України, санкції якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, з конфіскацією майна.
Окрім цього, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обвинувачений не одружений, не працює, тобто не має стійких соціальних зв'язків. Тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що заявлені ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися і на даний час існують, а саме - ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Навіть із урахуванням того що останній має зареєстроване місце проживання, підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вище викладені мотиви.
Враховуючи вище викладене, доводи апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 з приводу того, що зазначені прокурором в клопотанні ризики ні чим не підтверджуються, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки вказані ризики враховані судом першої інстанції при постановленні ухвали та з висновком, якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Оскільки жодних переконливих доказів з приводу того, що зменшились ризики передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції надано не було.
Крім того, на переконання колегії суддів інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою ним та його захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, рішення суду першої винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, належним чином дослідженими та оціненими судом першої інстанції.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого судом першої інстанції рішення колегією суддів не встановлено.
З огляду на вище наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 , а тому ухвалу суду першої інстанції стосовно останнього від 23.02.2021 року, залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2021 року, якою стосовно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з 23 лютого 2021 року до 23 квітня 2021 року включно - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)