Справа № 346/2607/20
Провадження № 22-ц/4808/312/21
Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.
Суддя-доповідач Бойчук
10 березня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадженнясправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_3 , на рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 грудня 2020 року під головуванням судді Веселова В.М. у м. Коломия,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
В заяві зазначила, що відповідно до судового наказу Коломийського міськрайонного суду від 25.07.2018 у справі № 346/3058/18 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 930 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Вказаний виконавчий документ пред'явлено до примусового виконання в органи державної виконавчої служби.
Посилаючись на те, що у відповідача була заборгованість з оплати нарахованих аліментів в сумі 1095,00 грн, а також виникла заборгованість по щомісячних аліментах в розмірі 930 грн за грудень 2019, за січень 2020, за лютий 2020, включно по 31.03.2020, та в квітні 2020, загальний розмір якої становить 3 525,00 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь 3 256,35 грн неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає про помилковість посилання суду на відсутність доказів прострочення відповідачем сплати аліментів згідно наказу суду та на обставини введеного в Україні карантину, що унеможливило використання відповідачем громадського транспорту з метою дістатися до банківського відділення для оплати аліментів.
Вказує, що з наданої довідки-розрахунку заборгованості по аліментах Коломийського РВ ДВС вбачається, що у відповідача була наявна прострочена заборгованість в розмірі 1095 грн, а також виникла заборгованість по аліментних платежах в розмірі 930 грн за грудень 2019, за січень 2020, за лютий 2020, включно по 31.03.2020 (оскільки в довідці не вказана точна дата погашення частини боргу по аліментах, то позивач припускає сплату боргу в останній день місяця березня) та в квітні 2020.
Враховуючи розмір заборгованості по аліментах, пеня за період з 01.12.2019 по 25.05.2020 нарахована за грудень 2019 (121 день) - 1324,95 грн, за січень 2020 (90 днів) - 837,00 грн, за лютий 2020 (62 дні) - 576,60 грн, за квітень 2020 (56 днів) - 520,80 грн, загальний розмір пені становить 3 256,35 грн.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, не застосував вимог ст. 196 СК України, а запровадження карантину не позбавляє відповідача обов'язку належно сплачувати аліменти.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 зазначає, що 25.07.2018 Коломийським міськрайонним судом було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , а в подальшому 10.09.2020 рішенням Коломийського міськрайонного суду розмір стягуваних аліментів збільшено до 1 500 грн в місяць.
Вказує, що в апеляційній скарзі представник позивачки безпідставно розраховує розмір пені та такий розрахунок не відповідає вимогам ст. 196 СК України, а також правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, на який посилався суд першої інстанції.
Крім того, обчислення розміру пені повинно починатися з наступного дня від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати. Відповідачем 16.12.2019 було сплачено 1 100 грн аліментів, 27.02.2020 - 2 220 грн аліментів, в березні 2020 року - 2 220 грн аліментів, 28.05.2020 - 2 233,32 грн аліментів, 25.06.2020 - 1 110 грн аліментів, 23.07.2020 - 1 110 грн аліментів, 14.08.2020 - 1 110 грн аліментів. Тобто в лютому, березні і травні 2020 року аліменти сплачувались одномоментно за 2 місяці, але у своєму розрахунку представник позивачки продовжує проводити розрахунок пені аж до часу подання позовної заяви, хоча заборгованість за цей час за грудень 2019 року та січень 2020 року вже була погашена відповідними платежами.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах у боржника відсутня заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.10.2020.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.01.2021 справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що згідно судового наказу виданого Коломийським міськрайонним судом від 25.07.2018 за № 346/3058/18 наказано стягувати з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 930 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 3).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 10 вересня 2020 року розмір стягуваних аліментів було збільшено до 1 500 грн в місяць.
З довідок-розрахунків заборгованості щодо сплати аліментів від 25.05.2020, від 21.08.2020 та від 10.09.2020 вбачається, що державними виконавцями Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) нараховувалися щомісячні аліментні згідно судового наказу виданого Коломийським міськрайонним судом від 25.07.2018 року за листопад 2019 в розмірі 1 059,00 грн, за грудень 2019 - червень 2020 в розмірі по 1 109,00 грн щомісячно та за липень - вересень 2020 в розмірі по 1 159,00 грн щомісячно (а.с. 4, 17, 38).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вказала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць множиться на кількість днів заборгованості і множиться на 1 відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до довідок-розрахунків сплати аліментів від 25.05.2020, від 21.08.2020 та від 10.09.2020 станом на 01.11.2019 існувала переплата коштів по аліментних платежах згідно судового наказу виданого Коломийським міськрайонним судом від 25.07.2018 року в сумі 375 грн. Відповідачем 27.11.2019 сплачено аліментні платежі в сумі 700 грн (а.с. 21). Тому станом на 01.12.2019 року була відсутня заборгованість зі сплати аліментних платежів та існувала переплата аліментних платежів в сумі 16 грн (375+700-1059=16).
Відповідно до копії квитанції № 172 від 16.12.2019 відповідачем сплачено аліментні платежі в сумі 1 110 грн (а.с. 20). Таким чином, станом на 01.01.2020 була відсутня заборгованість зі сплати аліментів та існувала переплата в сумі 17 грн (16+1110-1109=17). Однак у довідках-розрахунках сплати аліментів від 25.05.2020, від 21.08.2020 та від 10.09.2020 невірно зазначено борг за аліментами станом на 01.01.2020 в розмірі 1 095 грн.
Наступна сплата аліментів відповідачем вчинена 27.02.2020 в розмірі 2 220 грн (а.с. 33). Тому станом на 01.03.2020 була відсутня заборгованість зі сплати аліментів та існувала переплата в сумі 19 грн (17+2220-1109-1109=19).
Таким чином, оскільки аліменти за січень - лютий 2020 сплачено 27.02.2020, то відповідачем прострочено сплату місячного платежу за січень 2020 в сумі 1 092 грн (1109-17=1092) на 26 днів з 01.02.2020 по 26.02.2020.
Відповідачем 28.05.2020 було сплачено аліменти в розмірі 2 220 грн (а.с.32).
Фактично аліменти за березень 2020 в сумі 1 090 грн не сплачено (1 109-19=1090) і тільки 28.05.2020 сплачено такі за квітень-травень 2020.
Таким чином, відповідачем прострочено сплату місячного платежу за квітень 2020 в сумі 1 109 грн на 27 днів з 01.05.2020 по 27.05.2020.
При цьому, у зв'язку із здійсненням оплати 28.05.2020 станом на цю дату була відсутня заборгованість зі сплати аліментних платежів за квітень-травень 2020та частково було сплачено аліменти за березень 2020 в сумі 2 грн. Заборгованість за аліментами за березень 2020 станом на 28.05.2020 становила 1 088 грн (2220-1109-1109=2; 1090-2=1088).
Аліменти в розмірі 1 110 грн за червень 2020 сплачено 25.06.2020 (а.с. 30).
Аліменти за липень 2020 сплачено 23.07.2020 частково в розмірі 1 110 грн (а.с. 30). Заборгованість за аліментами за липень 2020 станом на 01.08.2020 становила 48 грн (1159-1110-1=48).
Відповідачем 14.08.2020 сплачено 1 110 грн та 22.08.2020 - 2 305 грн, а всього 3 415 грн (а.с. 18, 31). При цьому, сплачено аліменти за серпень 2020 в розмірі 1 159 грн, недоплату за липень в сумі 48 грн, а також за березень 2020 - 1 088 грн. Станом на 01.09.2020 існувала переплата аліментів в сумі 1 120 грн (3415-1159-48-1088=1120).
Таким чином, відповідачем булопрострочено сплату місячного платежу за березень 2020 в розмірі 1 090 грн на 57 днів з 01.04.2020 по 27.05.2020 та в розмірі 1 088 грн на 78 днів з 28.05.2020 по 13.08.2020.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку що заборгованість відповідача перед позивачкою зі сплати аліментів за січень, березень та квітень 2020 року була відсутня.
Ураховуючи, що відповідачем допущено прострочення сплати аліментів, тому з нього підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів: за січень 2020 в розмірі 283,92 грн (1092*26*1%=283,92); за березень 2020 в розмірі 1 090 грн, оскільки розмір такої не може перевищувати 100 відсотків заборгованості (1090*57*1%+1088*78*1%=1469,94 - мах 100%=1090) та за квітень 2020 в розмірі 299,43 грн (1109*27*1%=299,43), а всього 1 673,75 грн (283,29+1090+299,43).
При цьому, є необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що в спірний період діяв жорсткий карантин, не працював громадський транспорт, що не давало можливість представнику відповідача добратися з села до районного центру для сплати аліментів через банківське відділення, що є поважною причиною невчасної оплати аліментів, враховуючи наступне.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670 сво 19, зазначив, що стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не встановлено випадків, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Відповідачем не надано будь-яких доказів, якими доводиться відсутність його вини у виникненні заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене та положення ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за січень 2020 в розмірі 283,92 грн, за березень 2020 в розмірі 1 090 грн та за квітень 2020 в розмірі 299,43 грн, а всього 1 673,75 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 432,16 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 648,25 грн, а всього 1080,41 грн.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є малозначними справами.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користьОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки с. П'ядики, Коломийського району Івано-Франківської області) 1 673,75 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 за січень, березень та квітень 2020 року.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути зОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 080,41 грн за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 березня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.Д. Фединяк
В.А. Девляшевський