Провадження № 33/803/386/21 Справа № 932/14292/20 Суддя у 1-й інстанції - Марущак С. Л. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М.
09 березня 2021 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
23 лютого 2021 року до апеляційного суду через місцевий суд за вхідним №33-3743 від 08.02.2021 року надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вказану постанову судді з клопотанням про поновлення йому строку на оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувану постанову було винесено без його участі, про дату і час розгляду сповіщено не було. Вказує на те, що він подав апеляційну скаргу первинно в межах строку на оскарження 05.01.2021 року, проте копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.01.2021 року про повернення цієї апеляції, у зв'язку з неправильним її оформленням, він отримав 02.02.2021 року і вже 08.02.2021 року подав повторно апеляцію.
Заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови та просив його задовольнити, перевіривши доводи вказаного клопотання, вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.
Згідно матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 29 грудня 2020 року без участі ОСОБА_1 . Відповідно до письмової розписки ОСОБА_1 (а.с.9), він подав заяву 30.12.2020 року про ознайомлення з матеріалами справи та їх фотографуванням і 31.12.2020 року повністю без обмеження був ознайомлений з цими матеріалами справи, тобто в межах ще 10денного строку на оскарження ОСОБА_1 вже мав оскаржувану ним постанову, що не позбавляло його права на належне надання ним апеляційної скарги в порядку передбаченому законом.
Доводи ОСОБА_1 з посиланням на те, що він первинно в межах 05 січня 2021 року через міський суд надав складену ним скаргу не по формі і не у порядку передбаченому законом ( а.с.18.), оскільки писав скаргу за зразком із сайту Верховної Ради, а копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.01.2021 року, якою ця скарга була йому повернута, у зв'язку з тим, що вона не відповідає нормам апеляційної скарги, не містить вимог, він отримав 02.02.2021 року і вже 08.02.2021 року надав повторно апеляцію, не є обставинами які можна вважати такими, що унеможливлювали подання ним апеляційної скарги на судове рішення у передбачений законом строк, оскільки право звернення за належною, якісною правовою допомогою ОСОБА_1 не обмежовувалось. Він мав достатньо часу для звернення за правовою допомогою своєчасного і належного складання апеляційної скарги у відповідності нормам ст. 294 КупАП.
Крім того, не встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 є особою похилого віку або матеріально не спроможною особою, аби забезпечити собі належну правову допомогу.
Слід також звернути увагу, що закон вимагає додержання процесуальних строків, зазначені положення є визначальними і в практиці Європейського Суду з прав людини, якою передбачено вимоги про юридичну визначеність судових рішень, складовою якої є обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили і дотримання учасниками судового провадження процесуальних строків.
Лише наявність поважних причин, які повинна довести особа, яка заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, є підставою для поновлення пропущеного строку.
Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необгрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обгрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Враховуючи наведене вище, вважаю, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції, зазначені ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання, не є поважними та переконливими для визнання їх такими, а відтак не можуть бути підставою для поновлення такого строку.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2020 року, та апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Кононенко