Справа № 168/684/20 Провадження №33/802/221/21 Головуючий у 1 інстанції:Назарук О. В.
Категорія:ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.
09 березня 2021 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П.П., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Гайдашука Валентина Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1
Оскаржуваною постановою Старовижівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу - 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420, 40 грн.
За постановою судді ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 25 липня 2020 року о 19 год. 50 хв. на автодорозі Лютка-Дубечне Старовижівського району Волинської області керував мотоциклом «Lifan 150», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі представник особи, притягнутої до відповідальності ОСОБА_1 адвокат Гайдашук В.М. просить скасувати постанову як незаконну, необґрунтовану, прийняту з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а провадження у справі за фактом вчинення його клієнтом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити за відсутністю в діях його клієнта складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , оскільки застосували прилад для його освідування алкотестер «Драгер 6810», який не дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Крім того, при оформленні протоколу ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. З цих підстав вважає, що складений стосовно цієї особи протокол про адміністративне правопорушення не може бути використаний судом як беззаперечний доказ його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим у своїй апеляційній скарзі адвокат посилається на порушення суддею суду першої інстанції права на захист його підзахисного ОСОБА_1 з тих підстав, що судовий розгляд матеріалів було проведено у його відсутність, без повідомлення останнього про час і дату судового засідання. Більше того, зазначає, в день винесення постанови суду ОСОБА_1 перебував поза межами України, в Республіці Польща.
На переконання захисника зазначені обставини свідчать про незаконність судового рішення суду першої інстанції та необхідність його скасування із закриттям провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, апелянт просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, який пропущений з поважних причин.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважаю, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.
До апеляційного суду адвокат Гайдашук В.М. подав клопотання про розгляд справи у відсутності його та клієнта ОСОБА_1 , а тому в силу п.6 ст. 294 КУпАП, суд проводить апеляційний розгляд справи без участі сторін судового провадження на підставі письмових матеріалів провадження.
Цілісне розуміння положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.
У цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення регламентовано статтею 294 КУпАП.
Так, відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Нормами законодавства визначено, що під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова судді постановлена 23 жовтня 2020 року за відсутності ОСОБА_1 (а.с. 15), котрий був хоч і був обізнаний, що в провадженні суду знаходиться протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, про що свідчать відповідні матеріали провадження, а саме: протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1), судова повістка з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 11), клопотання ОСОБА_1 про перенесення дати розгляду справи (12-13), однак у справі відсутні відомості про отримання ним копії постанови суду. Надіслана на його адресу копія цього судового рішення повернута суду у зв'язку з неврученням.
Враховуючи зазначені обставини, з метою забезпечення реалізації права особи на справедливий суд та доступ до правосуддя, суд приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови слід поновити, оскільки визнає причини пропуску цього строку поважними.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про можливість розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складений протокол про порушення Правил дорожнього руху України, оскільки суддею місцевого суду вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. Суд підтримує викладені в постанові мотиви з даного приводу та не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 . На думку апеляційного суду пасивна процесуальна поведінка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення свідчить про небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином доводи апеляційної скарги адвоката Гайдашука В.М. в частині істотного порушення процесуальних прав його клієнта є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, зокрема, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 218435 від 25 липня 2020 року перший керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що також підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; результатом проведення тесту (0,51 проміле); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Наведені матеріали, у відповідності до ст. 251 КУпАП, є доказами в справі про адміністративне правопорушення, та оцінюючи їх згідно ст. 252 цього Кодексу у сукупності з іншими доказами, приходжу до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведені в повному обсязі.
Не заслуговують на увагу суду доводи захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Гайдашука В.М. щодо неправомірності застосування працівниками поліції Алкотестеру Драгер 6810, так як він, на його думку, не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України, оскільки такі його твердження не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом.
Доводи, на які посилається апелянт не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції як незаконної, та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9 (А) ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена повністю, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КпАП України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 294, 295 КУпАП
Поновити адвокату Гайдашуку Валентину Миколайовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Старовижівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2020 року.
Апеляційну скаргу представника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Гайдашука Валентина Миколайовича залишити без задоволення, а постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Копію постанови, у відповідності до ст. 295 КУпАП, протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено
Суддя Волинського
апеляційного суду П.П. Борсук