Справа № 761/29571/20
Провадження № 2/761/3627/2021
(заочне)
25 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
за участі секретаря Конійчук Є.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50),
відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості,
встановив:
АТ КБ «ПриватБанк» (далі по тексту - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просило стягнути на свою користь 23369,66 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 02 грудня 2014 року, яка утворилася станом на 04 серпня 2020 року, що складається із:
6288,84 грн. - заборгованості за тілом кредиту;
3172,72 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом;
13908,10 грн. - заборгованості за пенею;
1342,80 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт №б/н (надалі - Генеральна угода).
Відповідно до умов Генеральної угоди відповідач отримав кредит у розмірі 9683,18 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця шляхом надання банку грошових коштів (щомісячних платежів) для погашення заборгованості за кредитом в сумі 851,91 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода, разом із запропонованими позивачем «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач стверджує про те, що відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання заяви, що підтверджується підписом відповідача у заяві, де є відповідні запевнення відповідача.
Відповідно до п. 1.1.3.2.11. Умов і правил, банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих у банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-який інший вид заборгованості, яка виникла у клієнта зважаючи на невиконання зобов'язань перед банком.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку із тим, що відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, заборгованість не погашає, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
12 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява представника позивача, згідно якої він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а справу розглядати у його відсутність. Крім того, у вказаній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт №б/н. Відповідно до умов Генеральної угоди відповідач отримав кредит у розмірі 9683,18 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця шляхом надання банку грошових коштів (щомісячних платежів) для погашення заборгованості за кредитом в сумі 851,91 грн.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 02 грудня 2014 року, станом на 04 серпня 2020 року, утворилась заборгованість у розмірі 23369,66 грн., що складається із:
6288,84 грн. - заборгованості за кредитом;
3172,72 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом;
13908,10 грн. - заборгованості за пенею;
1342,80 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.
Так, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом згідно договору б/н від 02.12.2014 у розмірі 6288,84 грн. - заборгованості за кредитом, 3172,72 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею та штрафами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 УК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штраф та пеню.
Згідно розрахунку заборгованості за Генеральною угодою б/н від 02 грудня 2014 року, станом на 04 серпня 2020 року, складовими заборгованості також є:
13908,10 грн. - заборгованість за пенею;
1342,80 грн. - штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.
Щодо стягнення штрафу, то відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди, при порушення позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій генеральній угоді, Умовах і правилах, більш ніж на 31 день, по зобов'язанням строк яких не настав, сторони погодили, що строком повернення кредиту вважається 32-1 день з моменту порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1342,80 грн.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення 1342,80 грн. штрафу відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені, суд враховує наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року по справі № 347/1910/15-ц, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач нараховує відповідачці пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з чим у задоволенні вимог про стягнення штрафу необхідно відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
Відповідно до п. 2.8 Генеральної угоди при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочки.
У Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості, підписаній сторонами, не визначено розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в розмірі і порядку нарахування пені, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідачка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.
Також не має підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати заборгованості за неустойки (пені, штрафів) у зазначеному розмірі і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій позивача, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин, тобто з 02.12.2014 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом, виходячи з цього, суд приходить до висновку, що кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
У зв'язку із тим, що позивач не надав до суду підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила банківських послуг, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.
Отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за пенею у розмірі 13908,10 грн., у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою, позивач дотримав вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими позивач.
Своїми діями позивач зухвало поклав на відповідачку невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитом у розмірі 6288,84 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3172,72 грн., а також штрафу відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди у розмірі 1342,80 грн., водночас, у задоволенні інших вимог, слід відмовити, оскільки позивачем не доведено законність їх нарахування.
Відповідно до платіжного доручення від 31 серпня 2020 року, позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору.
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 10804,36 грн., що становить 46,23 % (10804,36 х 100 % : 23369,66), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 966,92 грн. потрібно покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 530, 611, 624, 625, 626, 634, 1054, ЦК України, ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) 10804 (десять тисяч вісімсот чотири) гривні 36 копійок - заборгованості за кредитним договором б/н від 02 грудня 2014 року та судовий збір у розмірі 966 (дев'ятсот шістдесят шість) гривень 92 копійки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: