Справа № 761/35487/20
Провадження № 2-з/761/222/2021
25 січня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача туристичних послуг шляхом стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору, -
04 листопада 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача туристичних послуг шляхом стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору.
19 січня 2021 року на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивача просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах суми заявленого позову, а саме, - 73 989 (сімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 62 коп. на все належне Відповідачу - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ГО 001243207 від 22.11.2017 року) нерухоме та рухоме майно, яке буде виявлене державним або приватним виконавцем під час виконання відповідної ухвали суду, а також кошти, що їй належать і які знаходяться (обліковуються) на її банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно- фінансових установах на території України, також просить суду накласти арешт в межах суми заявленого позову, а саме, - 73 989 (сімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 62 коп. на кошти, що належать Відповідачу - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ГО 001243207 від 22.11.2017 року) які знаходяться (обліковуються) на її банківських рахунках в АТ «Банк Кредит Дніпро», 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32 (код ЄДРПОУ 14352406, МФО 305749): IВАN НОМЕР_2 та АТ «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100 (код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346): ІВАN НОМЕР_3 , ІВАN НОМЕР_4 , IВАN ЄА663 НОМЕР_5 (рахунок у Євро), ІВАN НОМЕР_6 (рахунок у доларах США).
Заява вмотивована тим, що 04 листопада 2020 року, ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва була подана позовна заява про захист прав споживача туристичних послуг шляхом стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору.
Зазначає, що 7 липня 2018 року між ОСОБА_1 та турагентом у формі ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір про надання туристичних послуг (туристичне обслуговування) за № 001436483. Відповідно до цього Договору Відповідач зобов'язувався надати Позивачу комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а Позивач зобов'язувався оплатити ці послуги.
При укладанні Договору Позивач і Відповідач дійшли згоди по всіх істотних умовах договору на туристичне обслуговування, визначених ст. 20 Закону України «Про туризм».
ОСОБА_2 , як турагент, зобов'язалась забезпечити туристичну подорож для позивача та її чоловіка - ОСОБА_3 до Іспанії (курорт Тенерифе).
Так, зокрема було узгоджено: дата початку та закінчення туристичного обслуговування (09 серпня - 19 серпня 2018 року), переліт чартерним рейсом МАУ за маршрутом Київ-Тенеріфе-Київ, розміщення, проживання та харчування (сніданки) у готелі Jardines de Nivaria, 5 зірок з 09.08.2018 по 19.08.2018, трансфер аеропорт-готель-аеропорт та страховка.
Сторонами Договору було узгоджено вартість всіх вище вказаних туристичних послуг в розмірі 60 145,00 (шістдесят тисяч сто сорок п'ять) гривень 00 коп., що на момент укладання Договору (07 липня 2018 року) становило еквівалент 2 300 доларів США за комерційним курсом.
З урахуванням курсових різниць Позивач сплатив вартість послуг на загальну суму у гривнях - 60 145,00 (шістдесят тисяч сто сорок п'ять) гривень 00 коп. згідно платіжного документа від 07 липня 2018 року. Передача зазначеної суми відбулась у м. Києві за адресом вул. Велика Васильківська 21, офіс 307.
Як зазначає позивач, у розмові, яка відбулася при укладанні договору, ОСОБА_2 запевнила її та її чоловіка, що вона організує подорож через туроператора «Тенерифе-тур» з яким вона працює, як турагент, і вже найближчим часом вона оформить всі необхідні для подорожі документи.
Разом з тим, у подальшому ОСОБА_2 не виконала укладений договір, не надала передбачену туристичну послугу.
На підставі зазначеного позивач вважає, що турагент у формі ФОП ОСОБА_4 не виконала умови Договору на туристичне обслуговування за № 001436483 від 07 липня 2018 року, та не надала передбачену ним туристичну послугу, чим завдала позивачу матеріальні збитки.
Надати послугу Виконавець був зобов'язаний 09 серпня 2018 року, на момент подачі позовної заяви прострочення по виконанню послуг склало - 889 днів.
Вартість оплачених позивачем послуг, які мені не були надані турагентом у формі ФОП ОСОБА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_1 , ГО 001243207 від 22.11.2017 р.) за Договором про надання туристичних послуг (туристичне обслуговування) № 001436483 від 07 липня 2018 року, складає 60 145 (шістдесят тисяч сто сорок п'ять) гривень 00 коп..
Таким чином шкода (матеріальні збитки) нанесені турагентом у формі ФОП ОСОБА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_1 , ГО 001243207 від 22.11.2017 р.) складають вартість оплачених мною, але фактично не наданих туристичних послуг за Договором № 001436483 від 07 липня 2018 року, що становить - 60 145 (шістдесят тисяч сто сорок п 'ять) гривень 00 коп.
Крім цього, частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На момент подачі позовної заяви згідно розрахунку (додається) інфляційні витрати склали - 9 454 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гри. 86 коп., а штрафні санкції за прострочення грошового зобов'язання - 4 389,76 (чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) гри. 76 коп.
Отже, загальна сума коштів, яка, на думку позивача, повинна бути стягнута з турагента у формі ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 , ГО 001243207 від 22.11.2017 р.) за невиконання нею Договору на туристичне обслуговування за № 001436483 від 07 липня 2018 року становить:
Основний борг- 60 145 гривень 00 коп.
Штрафні санкції (3% річних)- 4 389 гривень 76 коп.
Інфляційне збільшення- 9 454 гривень 86 коп.
Всього: 73 989 гривень 62 коп.
Станом на момент звернення до суду Відповідач не вчинив будь-яких дій щодо повернення отриманих ним коштів за Договором на туристичне обслуговування, який був ним не виконаний. Зазначає, що від спілкування ухиляється (змінив контактні номера телефонів, відсутній за вказаним у Договорі місцями реєстрації та знаходження тощо), будь-яких дій які б свідчили про його намір врегулювати ситуацію, що склалася, також не вчиняє. Зазначене, переконання позивача, свідчать про відсутність у Відповідача бажання та намірів добровільно відшкодувати завдані матеріальні збитки.
Крім вказаного, у Єдиному державному реєстрі судових обліковані матеріали справи за № 761/45903/18, по який, Шевченківським районним судом м. Києва винесене рішення від 09 вересня 2019 року, яке свідчить що Відповідач має заборгованості за договором позики, за яким у встановлені терміни він не повернув отримані грошові кошти у розмірі 636480,0 грн., а також неустойку за період з 29 липня 2017 року по 12 липня 2018 року у розмірі 11201184,0 грн. Також в рамках провадження у цивільній справі № 757/41112/19-ц Печерським районним судом м. Києва з 12 серпня 2019 року розглядається позов до Відповідача, як фізичної особи - підприємця, про захист прав споживача шляхом стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання раніше укладеного договору.
Відтак, предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування Рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Циганок Анни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 за фізичною особою ОСОБА_5 , а також скасування відповідного запису.
Представник позивача обґрунтовує, що між сторонами існує спір, який за своєю сутністю є спором щодо права відповідача 1 на Квартиру та відновлення права власності позивача. Також зазначає щодо можливості того, що за час тривання розгляду справи в суді є підстави вважати, що з метою ухилення від майбутнього виконання рішення суду відповідач 1 безперешкодно зможе відчужити Квартиру та/чи здійснити її обтяження у інший спосіб.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Встановлено, що предметом спору є стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору.
Разом із тим, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача туристичних послуг шляхом стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: