Справа № 758/5613/18
Категорія 47
26 листопада 2020 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С. ,
за участю секретаря судового засідання - Талаур К. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, звільнення частково від заборгованості по аліментам, розстрочення сплати заборгованості по аліментам,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, зменшення розміру заборгованості по аліментам, розстрочення сплати заборгованості по аліментам.
Зазначав, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 17.04.15.
Від шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.04.15 з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 13.01.15 і до досягнення дитиною повноліття.
26.04.16 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Годзь Є.І. відкрито виконавче провадження № 50920114 про стягнення з нього коштів на утримання дитини (аліментів), у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.01.15 і до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
У березні 2018 ним було отримано від відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві розрахунок заборгованості по аліментам у розмірі 65 122, 62 грн.
Він свої обов'язки по утриманню дитини виконував та виконує належним чином.
30.04.15 він залишився без роботи, однак продовжував брати участь у житті доньки в тому числі і матеріально.
17.05.16 він одружився, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього від другого шлюбу народився син ОСОБА_5 .
На даний час він перебуває на обліку як безробітній в Деснянській районній філії КМЦЗ.
Крім того, має на утриманні дружину, яка здійснює догляд за малолітнім сином, сина ОСОБА_5 та сплачує аліменти відповідачці на утримання дочки ОСОБА_6 .
За ним не зареєстровано право власності на нерухоме майно.
Він, зі своєю сім'єю, проживає в батьківській квартирі.
Згідно листа виконавчої служби, нарахування аліментів (заборгованості) державний виконавець здійснює на підставі виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва від 18.04.16 року та з урахуванням ст. 195 СК України - 1/4 від середньої заробітної плати працівника по місту Київ. Суми, які беруться за основу відрахування досить вражаючі, наприклад остання сума становить 12124,00 грн., і відповідно 1/4 від неї - 3031,00 грн.
Наразі сплачувати такі суми він немає можливості.
Він сплачує на даний час аліменти у розмірі 1 000 грн. щомісяця.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив зменшити розмір аліментів, визначивши його в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн. щомісячно.
Крім того, зазначав, що розрахунок заборгованості по аліментах здійснений неправильно, з допущенням помилок.
При розрахунку суми заборгованості по сплаті аліментів, державним виконавцем були не взяті до уваги оплачені ним квитанції, зокрема в розрахунку за грудень 2015, вказано, що він сплатив 700 грн., проте він сплатив 4500 грн., за лютий 2017 в розрахунку вказується, що він нічого не платив, проте він сплатив 700 грн., та ж ситуація і за серпень 2017.
Оскільки 30.04.15 його було звільнено з останнього місця роботи і з тих пір і по теперішній час він не працював, державний виконавець розрахував заборгованість по сплаті аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості за відповідний термін.
Розрахунок заборгованості по сплаті аліментів має обчислюватися із середньої заробітної плати за певний період відповідно до його кваліфікації, у сфері освіти, та відповідно до даних управління статистики в м. Києві, а тому загальна сума заборгованості по сплаті аліментів має становити 37 301,75 грн.
Посилаючись на те, що він безробітній, а сума заборгованості по сплаті аліментів є занадто великою та непосильною для нього, просив зменшити суму заборгованості по сплаті аліментів з 65 332,12 грн. на 37 301,75 грн.
До того ж, з урахуванням вищезазначених обставин, просив розстрочити сплату заборгованості по аліментах.
Крім того, вказав на те, що він очікує понести судові витрати у розмірі 6 514,40 грн.
У подальшому позивачем неодноразово подавалися заяви про уточнення позовних вимог.
В останній редакції позовної заяви, ОСОБА_1 вказав на те, що він регулярно сплачує аліменти, він не ухиляється від сплати аліментів і в подальшому зобов'язується виконувати свій обов'язок зі сплати аліментів.
Заборгованість по сплаті аліментів суттєво зменшилася, що підтверджується довідкою від 01.03.19.
У його житті відбулися зміні, які суттєво вплинули на його матеріальне становище, а саме: нова сім'я, наявність на утриманні дитини та дружини, відсутність нерухомого майна, відсутність роботи.
Посилаючись на зазначені обставини, просив змінити розмір аліментів, що підлягають стягненню відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 17.04.15 з 1/4 частки заробітку (доходу) на тверду грошову суму в розмірі 2000 грн. але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Звільнити його частково від заборгованості по сплаті аліментів (за виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва від 18.04.16), нарахованої Відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві на суму в розмірі 28 030,37 грн.
Розстрочити сплату його заборгованості по аліментам у сумі 9 731,03 грн. на 12 місяців, рівними частинами щомісяця.
У відзиві на позов, ОСОБА_2 , заперечуючи проти позовних вимог, вказала на наступне.
Починаючи з часу розірвання шлюбу, позивач нерегулярно брав участь в утриманні доньки та взагалі не брав участь в її вихованні. Життям дитини позивач не цікавився та не цікавиться. Протягом 3 років, після розірвання шлюбу, позивач не виявляв бажання побачити дитину, не вітав її з днем народження та іншими святами навіть по телефону, не цікавився її здоров'ям та успіхами в навчанні.
Позивач епізодично, на власний розсуд та не в повному обсязі сплачував аліменти. Навіть за підрахунками позивача наявна сума заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 37301,75 грн., тобто сам позивач визнає неналежне виконання ним обов'язку по сплаті аліментів та не погоджується лише з розміром середньої заробітної плати, взятої державним виконавцем для розрахунку такої заборгованості.
Їй відомо, що весь цей час з 2015 по 2018 позивач працював неофіційно та придбав квартиру, право власності на яку зареєстрував на батька. Однак, при зверненні до суду з позовом він намагається створити уявлення про зміну його матеріального стану для уникнення обов'язків по утриманню дитини.
У позовній заяві позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, що суперечить ч. 3 ст. 181 СК України, якою передбачено, що зміна способу стягнення аліментів можлива за позовом одержувача аліментів, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У позовній заяві позивач вказує, що при розрахунку заборгованості державним виконавцем не було взято до уваги сплачені ним кошти, а саме: за грудень 2015 у розмірі 4500 грн., а не 700 грн., за лютий і серпень 2017 по 700 грн.
Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам від 04.02.2018 р. Д/13 державним виконавцем вказано про сплату аліментів за грудень 2015 - 5200,00 грн., за лютий і серпень 2017 - по 700,00 грн.
Більшість квитанції, доданих позивачем до позову, є неякісними, з огляду на що неможливо визначити дату та суму сплачених аліментів, однак твердження позивача, наведені в позовній заяві, про неврахування державним виконавцем окремих сум, сплачених ним аліментів, не знаходять свого підтвердження та спростовуються оскаржуваним розрахунком.
Позивач є працездатним чоловіком, відсутність у нього офіційного заробітку з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів є свідомим вибором позивача та не звільняє його від обов'язку по утриманню дитини.
Що стосується судових витрат, то позивачем не надано доказів на їх підтвердження.
У відповіді на відзив, ОСОБА_1 вказав на те, що на даний час у нього суттєво змінилися обставини в житті, які стали причиною вказаного позову: він залишився без роботи, в нього на утриманні перебувають дружина та син, він перебуває на обліку в центрі зайнятості, будь-якого рухомого чи нерухомого майна він не має.
Позивач у судове засідання не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, у якій представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, причини неявки у судове засідання суду не повідомила і від неї не надходила заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розгляду справи за відсутності учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 26.07.2008 між сторонами було укладено шлюб, який було розірвано відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 17.04.15 (а.с. 27-28).
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
ОСОБА_1 не працює (а.с. 30-32) та перебуває на обліку як безробітний в Деснянській районній філії КМЦЗ з 26.03.18 (а.с. 33).
17.05.16 ОСОБА_1 одружився вдруге (а.с. 29).
Від другого шлюбу ОСОБА_1 має дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).
Як установлено судом, відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 17.04.15 також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання дитини (аліменти) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.01.15 і до досягнення ОСОБА_8 повноліття - 18 років (а.с. 27-28).
У позові позивач просить зменшити розмір аліментів, визначений зазначеним рішенням суду з 1/4 частки заробітку (доходу) на тверду грошову суму в розмірі 2000 грн., але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, по суті позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, а саме: визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку (доходу), як було зазначено у рішенні суду.
Ураховуючи те, що в силу норм ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, а не платника аліментів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зменшення розміру аліментів, оскільки по суті позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду.
Згідно зі ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, виданої відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01.03.18 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів складає 65 122,62 грн. (а.с. 18-22).
Обґрунтовуючи позов в частині звільнення позивача частково від заборгованості по сплаті аліментів (за виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва від 18.04.16), нарахованої Відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві на суму в розмірі 28 030,37 грн. і розстрочення сплати заборгованості по аліментам у сумі 9 731,03 грн. на 12 місяців, рівними частинами щомісяця, ОСОБА_1 зазначав, що розрахунок заборгованості по аліментах здійснений неправильно, з допущенням помилок. При розрахунку суми заборгованості по сплаті аліментів, державним виконавцем були не взяті до уваги оплачені ним квитанції, зокрема в розрахунку за грудень 2015, вказано, що він сплатив 700 грн., проте він сплатив 4500 грн., за лютий 2017 в розрахунку вказується, що він нічого не платив, проте він сплатив 700 грн., та ж ситуація і за серпень 2017. Оскільки 30.04.15 його було звільнено з останнього місця роботи і з тих пір і по теперішній час він не працював, державний виконавець розрахував заборгованість по сплаті аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості за відповідний термін. Розрахунок заборгованості по сплаті аліментів має обчислюватися із середньої заробітної плати за певний період відповідно до його кваліфікації, у сфері освіти, та відповідно до даних управління статистики в м. Києві, він не працює та має на утриманні дитину від другого шлюбу та дружину.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах, складеного державним виконавцем (а.с. 18), заборгованість позивача по сплаті аліментів виникла з 13.01.15.
У позовній заяві, позивач вказує на те, що не працює з 30.04.15, а з 26.03.18 перебуває на обліку в Центрі зайнятості як безробітний.
Ураховуючи те, що в силу норм ст. 197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, доказів на обґрунтування позовних вимог про часткове звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах на суму 28 030,37 грн. суду не надано, як не надано суду доказів і на обґрунтування позовних вимог про розстрочення сплати заборгованості по аліментам у сумі 9 731,03 грн. на 12 місяців, рівними частинами щомісяця, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині звільнення частково позивача від сплати заборгованості по аліментах та про розстрочення сплати заборгованості по аліментах, оскільки позов в цій частині необґрунтований та не підтверджений доказами.
Керуючись ст. ст. 141, 180, 181, 192, 195, 197 СК України, ст. ст. 12, 13, 14, 79, 81, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, звільнення частково від заборгованості по аліментам, розстрочення сплати заборгованості по аліментам - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С. С. Захарчук