печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8793/18-ц
16 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судових засідань - Орел А.О.,
розглянув у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК ТРЕЙДІНГ», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК ТРЕЙДІНГ» про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі , В обґрунтування позову посилається , що в листопаді 2015р. звернулась до керівництва товариства з проханням надати позику для придбання житла. Було погоджена сума 150 000 грн. строком на 2 роки до 25.11.2017р. Грошові кошти були перераховані трьома переказами по 50 000 грн. 16.01.2016р.,5.02.2016р.,1.03.2016р. 8.08.2017р. були припинені трудові відносини з відповідачем , в кінці вересня 2017р. отримала вимогу в якій відповідач зазначав що 25.11.2015р. нібито був укладений письмовий договір позики № 251101 в розмірі 250 000 грн., визначено граничний термін повернення фінансового допомоги 25.08.2017р. Вказувала на те що договір не відповідав його внутрішній волі щодо правової природи й змісту правочину , такий договір не укладався та не підписувався. Тому просить визнати недійсним договір позики № 251101 від 25.11.2015р. В судовому засіданні позивачка позов підтримала , просила задовольнити, в подальшому просив розглядати відсутність.
Представник відповідача проти позову заперечував , посилаючись на його безпідставність , в подальшому просив розглядати відсутність.
3-тя особа позов підтримав, просив задовольнити, в подальшому просив розглядати відсутність.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , приходить до слідуючого.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 28.11.2014 року було укладено договір №251101 про надання фінансової допомоги на зворотній основі, згідно якого загальний розмір фінансової допомоги становить 250 000 грн.
Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3851/3852/20-32 від 2.03.2020р. підпис від імені ОСОБА_1 на третьому аркуші Договору №251101 про надання фінансової допомоги на зворотній основі від 28.11.2014р. виконаний ОСОБА_1 (а.с.191-198)
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 1 статті 1047 ЦК України встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Відповідно ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.
Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України та згідно роз'яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Також, відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено в статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, (ч. 1 ст. 95 ЦПК України)
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено , що зігдно видаткового касового ордеру від 27.11.2015р. позивачка отримала від відповідача 100 000 грн., згідно відомостей №116 від 26.01.2016р. , №118 від 5.02.2016р., № 124 від 1.03.2016р. отримала по 50 000 грн.
Позивачка просить визнати недійсним договір позики № 251101 укладений 25 листопада 2015р. з відповідачем , однак сторонами даний договір суду не надано , що унеможливило дослідження його в судовому засіданні.
Крім того сторони посилались , що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської областізнаходтиться цивільна справа за позовом ТОВ «АІК Трейдінг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору фінансової допомоги на зворотній основі, тому даний договір є предметом дослідження в тій справі.
Аналізуючи зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог , тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керучись ст..203,215 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК ТРЕЙДІНГ», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складання повного тексту рішення 2.03.2021р.
Суддя Остапчук Т.В.