Справа № 752/6016/21
Провадження № 2-з/752/259/21
09 березня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Медведєвої К.І.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову , суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 100800, грн.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Toyota», модель RAV4, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, що належить на праві власності відповідачу та заборонити здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі прав на вказаний автомобіль іншим особам в будь-який спосіб.
Зазначає, що відповідач добровільно рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26 жовтня 2020 року про стягнення з неї боргу не виконувала. Після того, як приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Лисенком С.О. було оголошено в розшук майно боржника, відповідачем було виконано рішення суду.
В зв'язку з чим, на його думку, виконання боргових зобов'язань можливе лише в примусовому порядку.
Посилається, що продаж майна може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.
Виходячи з цього, просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто, однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Так, предметом спору сторін є стягнення з відповідача пені за умовами договору позики.
З точки зору закону заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини конкретної справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи викладене вище, предмет спору, співмірність вимог позивача з заявленими ним заходами забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.149-153 Цивільного процесуального кодексу України,суд
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В.Машкевич