10.03.2021
Справа № 720/450/21
Провадження № 1-кс/720/55/21
10 березня 2021 року м. Новоселиця
Слідчий суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020260120000291 від 08 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,-
В провадженні слідчого відділення № 4 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області перебуває кримінальне провадження № 12020260120000291 від 08 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2020 року на автомобіль марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 та напівпричеп марки «Kogel», номерний знак НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_5 ..
В клопотанні також вказує, що наприкінці грудня 2020 року вже звертався з аналогічним клопотанням до суду, в задоволенні якого йому було відмовлено, оскільки станом на 28 грудня 2020 року органом досудового розслідування було винесено постанову про призначення судової автотрасологічної експертизи при проведенні якої експерту необхідно було надати для дослідження вказані транспортні засоби.
Оскільки, на даний час проведено всі необхідні слідчі дії, зокрема експертом здійснено огляд транспортних засобів та отримано відповідні висновки авто-технічної експертизи технічного стану транспортних засобів та судової авто-трасологічної експертизи, вважає, що відпали обставини що передували накладенню арешту, у зв'язку з чим просить заявлене клопотання задовольнити та скасувати арешт із транспортних засобів, які використовуються для здійснення правомірної підприємницької діяльності.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заявленого клопотання та просив відмовити в його задоволенні з посиланням на те, що арештовані транспортні засоби в період часу досудового розслідування можуть бути приховані з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб. В той час, по арештованих транспортних засобах не проведено слідчий експеримент із їх використанням. Повернення транспортних засобів їх власнику, може привести до зміни їх конструкції, що може вплинути на результати слідчого експерименту.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, вважаю, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися або розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та з цих підстав накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (а саме, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення ,зберегли на собі його сліди або містять інші відомості,які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження,в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Ухвалою слідчого судді Новоселицького району від 11 грудня 2020 року було накладено арешт на автомобіль марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 та напівпричеп марки «Kogel», номерний знак НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_5 , шляхом заборони їх відчуження, користування та розпорядження.
Накладення арешту обґрунтовано тим, що дані речові докази можуть бути приховані.
Ухвалою слідчого судді Новоселицького району від 31 грудня 2020 року у задоволенні клопотання представника власника арештованих транспортних засобів про скасування арешту було відмолено.
Прийняття даного судового рішення обґрунтовано тим, що по справі не проведено авто-трасологічної експертизи.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя виходить з того, що згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Зважаючи на ту обставину, що слідчим проведено судові експертизи арештованих транспортних засобів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, вважаю за необхідне в порядку ч. 2 ст. 174 КПК України скасувати арешт з них в частині заборони користування та розпорядження, у зв'язку зі чим транспортні засоби слід повернути власнику.
Також слід врахувати, що позбавлення власника права користування власністю у виді транспортних засобів, які використовуються у правомірній підприємницькій діяльності, може призвести до незапланованих суттєвих витрат або завдання шкоди власнику, а тому арештом даних транспортних засобів на власника накладений надмірний індивідуальний тягар, не забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту інтересів власника, у зв'язку із чим, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому застосуванні арешту в частині заборони користування та розпорядження відпала потреба.
В той же час, оскілки арештовані транспортні засоби мають доказове значення у кримінальному провадженні, вважаю за необхідне відповідно до ст. 170 КПК України залишити в силі накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду від 11 грудня 2020 року арешт з частині заборони їх відчуження з метою збереження речових доказів в кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 98, 170, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Частково скасувати накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду від 11 грудня 2020 року арешт на автомобіль марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 та напівпричеп марки «Kogel», номерний знак НОМЕР_2 , а саме скасувати заборону їх користування та розпорядження і повернути дані транспортні засоби власнику ОСОБА_5 .
Залишити в силі накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду від 11 грудня 2020 року арешт на автомобіль марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 та напівпричеп марки «Kogel», номерний знак НОМЕР_2 в частині заборони їх відчуження з метою збереження речових доказів в кримінальному провадженні.
На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення до Чернівецького апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1