Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6002/20
15 лютого 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді Кондрацької Н.М.
при секретарі: Мелещенко О.В.,
представника позивача Чернявського А.Л. ,
адвоката Крушельницької М.Р.,
Представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства юстиції України, Державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова Олександра Сергійовича про визнання незаконними та скасування записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,-
Позивач Черкаська міська рада звернулася в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства юстиції України, Державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова Олександра Сергійовича про визнання незаконними та скасування записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги мотивують тим, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 216948485 від 20.07.2020, 26.12.2013, державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції Шуляк - Гончаренко Світланою Василівною зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на об'єкт нерухомого майна - магазин, загальною площею 21,2 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації стало рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2013 у справі № 711/8639/13-ц. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 257046571101. Номер запису про право власності/довірчої власності: 4091649. В подальшому, після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , об'єкт в рівних частинах прийняли у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно з Інформаційною довідкою, 25.01.2017 державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим Олександром Сергійовичем за Відповідачами зареєстровано право приватної власності (по Ѕ частині) на спірний об'єкт. Підставою для державної реєстрації стало свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 237, видане 25.01.2017. Номер запису про право власності/довірчої власності: відповідно 18692019 та 18691938. Вказані записи про право власності/довірчої власності № 4091649, № 18692019, № 18691938 вважають незаконними та такими, що підлягають скасуванню. У відповідності до пункту ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що був чинний на момент державної реєстрації спірного об'єкту: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Ст. 19 цього Закону містить перелік підстав, за якими проводиться державна реєстрація прав, в тому числі і на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Дійсно, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2013 у справі № 711/8639/13-ц проведено поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_5 право власності на магазин літ. А-1, загальною площею 21,2 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Окрім того, в порушення дискреції, судом, підміняючи повноваження уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури, об'єкту нерухомості магазину літ. А.1 присвоєно порядковий вуличний знак 10/1 по АДРЕСА_2 . При цьому у мотивувальній частині рішення, Придніпровський районний суд м.Черкаси зазначає, що ОСОБА_5 надано земельну ділянку площею 22 кв. м в оренду на розі АДРЕСА_3 під існуючий торговий павільйон. Ст. 5 Закону встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Водночас, спірний об'єкт, стосовно якого було вчинено записи про право власності на нежитлове приміщення - магазин, не є нерухомим майном у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», що підтверджується: рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.12.2013 у справі № 711/8639/13-ц, відповідно до якого магазин, на який визнано право власності, є торгівельним павільйоном; договором оренди землі, від 26.12.2007, згідно з яким в оренду, строком на 1 рік, передавалась земельна ділянка площею 22 кв.м. під існуючий торговий павільйон; договорами пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою № 312 від 09.12.2011, № 399 від 19.10.2012, з яких чітко вбачається, що торгівельний павільйон розміщений на об'єкті благоустрою по АДРЕСА_3 є тимчасовою спорудою; паспортом прив'язки тимчасової споруди на торговий павільйон загальною площею 24 кв. м., по АДРЕСА_3 , біля перетину з АДРЕСА_3 , виданого 18.10.2013 та продовженого 09.07.2015. Приписами ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року № 507, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація - тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю. Таким чином, рішення про державну реєстрацію тимчасової споруди в якості нежитлового приміщення, 26.12.2013, було прийнято державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції Шуляк - Гончаренко Світланою Василівною з грубим порушенням вимог Цивільного кодексу України, а також Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про регулювання містобудівної діяльності», що є підставою для визнання незаконним та скасування відповідного запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Вимога щодо скасування державної реєстрації, здійсненої приватним нотаріусом Старовойтовим О.С. на підставі свідоцтв на спадщину на право власності на нежитлове приміщення - магазин загальною площею 21,2 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 257046571101) у рівних частках за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (записи №4091649 та №18691938) є похідною вимогою від скасування першопочаткової незаконної державної реєстрації речового права здійсненої Державним реєстратором Шуляк - Гончаренко С.В. Реєстрація тимчасової споруди як об'єкту нерухомого майна порушує інтереси та права територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, як власника земельних ділянок, на яких незаконно розміщено нежитлову споруду. Щодо строків звернення до суду, то вказують, що 09.04.2020 в ході перевірки управлінням інспектування Черкаської міської ради території було зафіксовано факт розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_3 , біля перетину з АДРЕСА_3 . Тимчасова споруда була розміщена на підставі паспорту прив'язки №281 від 09.07.2015 виданого управлінням планування та архітектури ФОП ОСОБА_4 . В ході перевірки обставин та документів, на підставі яких розміщена вказана тимчасова споруда, було виявлено, що ця споруда зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як об'єкт нерухомого майна. Враховуючи, що перевірка відбулася 09.04.2020, строки позовної давності, встановлені ЦК України, позивачем не порушено.
На підставі викладеного вище, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати запис про право власності/довірчої власності державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Шуляк - Гончаренко С.В. від 26.12.2013 під номером 4091649 за ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - магазин, загальною площею 21,2 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати запис про право власності /довірчої власності державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. від 25.01.2017 під номером 18692019 за ОСОБА_3 на /4 частину об'єкту нерухомого майна - магазин, загальною площею 21, 2 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати запис про право власності /довірчої власності державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. від 25.01.2017 під номером 18691938 за ОСОБА_4 на х/і частину об'єкту нерухомого майна - магазин, загальною площею 21, 2 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
09.11.2020 представник відповідача Міністерства юстиції України Вельченко М.В. подала до суду відзив, в якому заперечують проти позовних вимог, вказуючи, що вони не є належними відповідачами у справі і не мають нести відповідальність за цим позовом, оскільки жодні дії та/чи бездіяльність Міністерства юстиції України не зумовили для позивача жодних правових наслідків, в жодні правовідносини з позивачем вони не вступали, тобто коло учасників справи визначені позивачем на власний розсуд. Тож просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
10.11.2020 відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до суду подано відзиви, в яких вони позовні вимоги не визнають та зазаначають, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2013 року по справі № 711/8639/13-ц проведено поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_5 право власності на магазин літ. А-1, загальною площею 21,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 26.12.2013 ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Шуляк - Гончаренко Світлани Василівни, після чого було зареєстровано право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна. Після його смерті вказане майно перейшло у власність у рівних частках до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 237 від 25.01.2017, державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим Олександром Сергійовичем зареєстровано за ОСОБА_3 (номер запису про право власності/довірчої власності 18692019) та ОСОБА_4 (номер запису про право власності/довірчої власності 18691938) було зареєстровано право приватної власності в рівних частинах. Вважають що позовні вимоги не підлягають до задоволення звязку з пропуско позивачем строку звернення до суду (позовна давність). Крім того, наголошують на тому, що ними зареєстроване право власності на спірний об'єкт у відповідності до норм чинного законодавства без будь-яких порушнь прав та інтересів позивача. А тому просять у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Чернявський А.Л. , позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі на підставі обставин викладених у позовній заяві та доказів наданих до неї.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, адквокат Крушельницька М.Р. яка діє в їхніх інтересах заперечувала проти задоволення позову, підтрималла доводи викладені у відзивах від 10.11.2020 та додала, що державна реєстрація спірного обєкту проведена відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для задоволення позову відсутні.
Представник відповідача - Міністерства юстиції України за довіреністю Вельченко М.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти задоволення позвову, підтримали доводи викладені у відзиві від 09.11.2020.
Відповідач державний реєстратор - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов.О.С. у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядлку. Відзиву на позов подано не було.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2013 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя задоволено повністю, проведено поділ майна подружжя, визнано за ОСОБА_5 право власності на магазин літ. "А-1", загальною площею 21,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , присвоєно об'єкту нерухомості магазину літ. А.1, порядковий вуличний знак - АДРЕСА_1 . В рахунок поділу майна стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в сумі 11 000 грн.
Вказане рішення сторонами не було оскаржено і набрало законної сили.
Тож, на виконнаня вказаного рішення суду ОСОБА_5 26.12.2013 зареєстрував своє право власності визнане за ним на магазин літ. "А-1", загальною площею 21,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у органах державної реєстрації, про що державним реєстратором Шуляк-Гончаренко С.В. було вчинено відповідний запис, що підтверджується інформацієї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 216948485 від 20.07.2020.
В подальшому, після смерті ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 237 від 25.01.2017 вказане майно перейшло у власність у рівних частках до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим Олександром Сергійовичем за ОСОБА_3 (номер запису про право власності/довірчої власності 18692019) та ОСОБА_4 (номер запису про право власності/довірчої власності 18691938) було зареєстровано право приватної власності в рівних частинах, що вбачається з вказаної вище інформаційної довідки з державного реєстру речових прав.
В ході розгляду, встановлено, що позивачеві було відомо про ці обставини у 2017 році, оскільки відповідач ОСОБА_4 зверталася 03.10.2017 до Центру надання адміністративних послуг у м. Черкаси з пакетом документів, необхідних для продовження терміну дії паспорта прив'язки торгівельного павільйону на АДРЕСА_3 , на що Департамент архітектури та містобудування управління планування та архітектури Черкаської міської ради у своєму листі від 05.04.2017 заявнику у продовженні дії паспорта відмовив. Однак, постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 19.06.2017 було зобов'язано Департамент архітектури та містобудування управління планування та архітектури Черкаської міської ради розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 03 квітня 2017 року про продовження терміну дії паспорту прив'язки № НОМЕР_1 у порядку, передбаченому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011.
Як передбачено статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За положеннями ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Слід зазначити, що матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та, чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Зокрема, порушення цивільних прав може проявлятися і в протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні (ст. 321 ЦК); безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК) тощо.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ст.ст. 328, 334 ЦК України передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Так, правовідносини, пов'язані з набуттям права власності на майно та його державною реєстрацією регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповід но до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 державніцй реєстрації підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань); інші речові права відповідно до закону; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.
Крім того, відповідно до абзаці 3 ч. 2 ч. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачами не були порушені жодним чином права позивача, оскільки рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.12.2013, яке набрало законної сили було виконане та реалізоване з дотриманням норм чинного законодавства, що регулює вказані правовідносини. Тож, на виконання цього рішення державним реєстратором було внесено відповідні записи до Державного реєстру про набуття права власності ОСОБА_5 , а в подальшому в порядку спадкування - внесені відповідні відомості про набуття права влсності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом його спадкоємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
За таких обставин, оцінивши докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Черкаської міської ради не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 164, 223, 259, 264-265, 268, 353, 354 ЦПК України суд, -
У позові Черкаської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства юстиції України, Державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова Олександра Сергійовича про визнання незаконними та скасування записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст виготовлений 22.02.2021.
Головуючий: Н. М. Кондрацька