Справа № 711/8925/20
Номер провадження 3/711/152/21
09 березня 2021 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого ЧСПМ «Логістік», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли від Соснівського районного суду м.Черкаси за підсудністю, про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 076386 - 19.12.2020 року о 23.40 год. в м.Черкаси по вул.Гагаріна 33 водій ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні адвокат Демиденко В.А. зазначив, що його довіритель ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає в повному обсязі. Зазначив, що вважають, що під час зупинки ОСОБА_1 та складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно останнього, працівниками порушено процедуру освідування, зокрема не зафіксовано безпосередньо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Проте в матеріалах адміністративної справи наявні відеозаписи від 19.12.2020, які надали працівники поліції, але в даних відеозаписах та в цілому в матеріалах даного провадження немає підтвердження порушення ПДР України ОСОБА_1 , що послугувало причинною зупинки автомобіля «Peugeot 207» р.н. НОМЕР_1 . Слід зазначити, що диспозиція ст.130 КУпАП передбачає безпосереднє керування транспортним засобом, а також, де буде зафіксовано повідомлення працівниками поліції громадянину ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу, проте на відео записі №2020_1219_234555_1, зафіксовано, що даний відео запис починається на 23 год. 45 хв., а в протоколі ДПР 18 № 076386, зафіксовано, що громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем в 23 год. 40 хв. Тобто можна зробити висновок, що на відеозапису відсутній момент керування автомобілем, який зазначений в протоколі. Крім того, в рапорті працівників поліції доданих до протоколу зазначено, що їм надійшло орієнтування, про те що водій Пежо сірого кольору рухається по мікрорайону Митниці в стані алкогольного сп'яніння та грубо порушує правила дорожнього руху, а в матеріалах справи відсутнє дане орієнтування, з цього слідує, що адміністративне правопорушення мало б відповідати ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» тому, що відповідно до вчинення адміністративного правопорушення складається постанова або протокол, а не рапорт. Крім того, в ході перегляду відеозапису 1_20201220080250000866 працівників Управління патрульної поліції, зафіксовано, що воно починається в 23 год. 42 хв. тобто є розбіжності в часі між наданими відеозаписами, також працівник поліції в порушення вимог ст.ст.6, 7 , 8 , 18 Закону України «Про національну поліцію», ст.ст.57, 59, 68 Конституції України та ст.268 КУпАП, своїми діями підбурювали ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, тобто не роз'яснили ОСОБА_1 наслідки такої відмови, а також не роз'яснили право на захист, що є грубим порушенням вимог Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до моменту запрошення двох свідків. Також на відео записі 1_20201220080250000866 зафіксовано, в 23 год. 44 хв. працівник поліції говорить комусь про те, що необхідно запросити одного свідка, що є грубим порушенням вимог п.6 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі - Інструкція) (Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.) Згідно даного відеозапису в 23 год. 47 хв. на камеру інспектора попадає невідомий громадянин чоловічої статі, у якого інспектор запитує чи немає іншого понятого, а в 23 год. 48 хв. інспектор повторно пропонує водію (задувайтеся, або ні), тобто дані дії працівника поліції грубо суперечать вимогам Інстукції №1452/735 від 11 листопада 2015 року, а саме вимог п. 6 розділу II та не роз'яснюють п.п. 12,13. розділу ІІІ вказаної Інструкції. Крім того, в ході перегляду відеозаписів, зафіксовано, що в 23 год. 49 хв. інспектор не показує свідків, тобто на відео запису їх не видно тому складається враження, що їх взагалі не має на місці складання протоколу, тому, що в момент роз'яснення комусь обставин інспектор іде взагалі до службового автомобіля і не видно кому саме і хто, що пояснює, а далі на відео запису зафіксовано, що інспектор вертається до автомобіля «Peugeot 207» р.н. НОМЕР_1 де знаходиться один працівник поліції і якийсь чоловік чоловічої статі і інших осіб на відео запису не зафіксовано, тобто можна зробити висновок, що іншого тобто другого свідка, як зазначено в матеріалах адміністративної справи, свідок жінка, на місці складання протоколу не було, оскільки на зафіксовано на відео. Потім на 23 год. 49 хв. 43 сек. на відео запису зафіксовано, що на місці складання протоколу стоїть дві особи чоловічої статі, які на відео не представлялися і взагалі хто вони такі? А також водій ОСОБА_1 в 23 год. 50 хв. запитав у працівника поліції де два свідка на що відповіді не отримав, а натомість працівник поліції почав розказувати, що на ОСОБА_1 складуть протокол по ст. 130 КУпАП. І коли працівник поліції в 23 год. 52 хв. почав повертатися то крім працівників поліції і пасажира автомобіля «Peugeot 207» р.н. НОМЕР_1 на місці спілкування із водієм ОСОБА_1 не було, тобто постає питання чи взагалі на місці складання протоколу були вказані свідки, а саме жінка ( ОСОБА_2 ), яка вказана в протоколі та поясненні, оскільки повторно працівник поліції ходить до патрульного автомобіля і вертаючись до громадянина ОСОБА_1 в 23 год. 54 хв. то на відео зафіксовано лише одного стороннього чоловіка і працівників поліції. Вважають, що вищезазначені дії привели до складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 076386 відносно ОСОБА_1 , на підставі якого перед судом, органом поліції поставлено питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, твердження органу поліції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (керування ОСОБА_1 , на переконання органу поліції, у стані алкогольного сп'яніння) підставі п. 2.5. Правил дорожнього руху України «Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин», а з наданих працівниками патрульної поліції відео записів, встановлено, що під час складання протоколу на громадянина ОСОБА_1 на місці був один якийсь чоловік якого на відео запису не зафіксовано хто це саме такий, а жінки свідка взагалі не видно на відео записі. На відео записі № 3_20201220080531000870, зафіксовано, що під час зачитування протоколу громадянину ОСОБА_1 в 00 год. 07 хв. він зауважив, що він не згідний з формулюванням які зазначені в протоколі, а саме (не в стані алкогольного сп'яніння і не з ознаками алкогольного сп'яніння) на, що інспектор погодився, що зафіксовано на відео записі, та це є порушенням п. 7. Розділу І , оскільки у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та під час подальшої розмови інспектори не пояснюють громадянину ОСОБА_1 суті протоколу та наслідки вказаної відмови, а навпаки схиляють ОСОБА_1 до підписання вказаного протоколу, все ці порушення зафіксовані на відео записах та є підтвердженням тог о, що працівники поліції від самого початку були зацікавленні в складанні протоколу про адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Інстукції №1452/735 від 11 листопада 2015 року. Тому можна дійти до висновку, що відеозаписи надані працівниками поліції фіксують незаконну зупинку транспортного засобу, згодом порушення вимог Конституції України, ЗУ «Про національну поліцію», Кодексу України про Адміністративні Порушення та постави Кабінету міністрів України, така зухвала поведінка працівників правоохоронних органів зумовлює негативне ставлення до правоохоронних органів, які не лише не дотримуються вимог чинного законодавства, а порушують його, що в свою чергу приводить до порушення прав людини та громадянина. Враховуючи викладені обставини, просить суд, відповідно до ст.247 КУпАП закрити адміністративне провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення категорично не визнав. Зазначив, що дійсно 19.12.2020 року близько 23.40 год. його було зупинено працівниками поліції. Останні склали відносно нього протокол за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, проте на місці він заперечив проти цього. На місці зупинки він не пройшов освідування за допомогою приладу Драгер, оскільки працівники поліції не викликали у нього довіри, крім того під час всієї події були відсутні свідки. Що за особи зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в якості свідків - йому не відомо. Одним із свідків зазначено особу жіночої статі, проте під час його зупинки та складанні протоколу будь-яких жінок на місці зупинки не було. Крім того, працівниками поліції не було запропоновано пройти освідування в медичному закладі, що зафіксовано на відеозаписі з бодікамер, а навпаки останні стали схиляти його до підписання протоколу про відмову в проходженні освідування, хоча про наслідки цього йому не пояснили. Вважає, що не порушував будь-яких правил дорожнього руху, а тому просить суд провадження відносно нього закрити.
Заслухавши адвоката Демиденка В.А., ОСОБА_1 , оглянувши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Як вбачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_1 повідомив, що з порушенням не згоден.
Відповідно до ч.5 та 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п.п.8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).
Однак, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, в судовому засіданні досліджено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції до даного до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 076386, в ході перегляду якого встановлено, що як під час спілкування працівників поліції та водія ОСОБА_1 , так і під час складання протоколу буд-яких свідки на відеозаписі відсутні, а тому пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення суд оцінює критично. Крім того, на даному відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти освідування на встановлення стану алкогольного сп'яніння лише за допомогою приладу Драгер. Будь-якого іншого методу, як те передбачено чинним законодавством, а саме проїхати до медичного закладу, в даному випадку до ЧОНД - водію не пропонувалося.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Об'єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є саме відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, то відсутня складова вищезазначеного правопорушення.
Згідно з п.1ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
На підставі наведеного, ст.ст.130, 247, 283-287, 294 КУпАП, суд, -
Провадження в адміністративній справі відносно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.130 КУЙАП - закрити на підставі п.іст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та проголошено 10 березня 2021 року о 15 годині в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Суддя: Ю.В.Михальченко