10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 420/3644/20
адміністративне провадження № К/9901/6674/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 420/3644/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство «Південьдортех», про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року про роз'єднання позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 03.02.2020 №185118 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.
05 жовтня 2020 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 26 лютого 2021 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 910/13985/19, від 09 серпня 2019 року у справі №806/1450/16, при цьому в касаційній скарзі не наведено які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не зазначена касаційною скаргою.
Також у касаційній скарзі позивач покликаючись на існування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 12 квітня 2018 року у справі №816/2329/13-а, від 16 січня 2018 року у справі №826/442/13-а, від 12 червня 2018 року у справі №821/597/17 не навів обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах є подібними.
При цьому, скаржник акцентує увагу на витягах із зазначених постанов Верховного Суду, зокрема релевантних джерелах права, які застосовано судом касаційної інстанції у конкретній справі за конкретних обставин та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах № 910/13985/19, №806/1450/16, №816/2329/13-а, №826/442/13-а та №821/597/17 є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Касаційна скарга містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів, посилання на постанови Верховного Суду та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення позивачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме позивач покликаючись на постанови Верховного Суду не зазначив, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених позивачем постановах Верховного Суду, а також не навів обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у зазначених позивачем справах є подібними, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 420/3644/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство «Південьдортех», про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова