05 березня 2021 року
м. Київ
справа № 280/4491/19
адміністративне провадження № К/9901/6931/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №280/4491/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.06.2019 №0078314907/827 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 позовні вимоги задоволено.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.12.2020, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №280/4491/19.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області 26.02.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Третім апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб'єкта владних повноважень, тривалість проведення процедури зі сплати судового збору та карантинні обмеження є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, Судом з'ясовано наступні обставини.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 04.11.2019 (прийнятим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження) позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.06.2019 №0078314907/827. Вирішив стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погодившись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №280/4491/19, Головного управління ДПС у Запорізькій області 22.10.2020, тобто пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, до Третього апеляційного адміністративного суду було подано апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Доводи відповідача про поважність причин пропуску строку при поданні апеляційної скарги зводились до того, що Головне управління ДПС у Запорізькій області вже зверталося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у справі №280/4491/19 раніше, втім Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.03.2020 подану відповідачем скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 повернув особі, яка її подала у зв'язку з невиконанням апелянтом вимог ухвали від 15.01.2020, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема - ненадання доказів про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. На переконання скаржника, приведення апеляційної скарги у відповідність до положень КАС України (надання платіжного документа) є підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги (з урахуванням реалізації права повторного звернення до закінчення річного строку) та відкриття апеляційного провадження у справі. В апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, вказуючи, що ним не було допущено процесуальної бездіяльності, а були вчинені усі можливі дії на реалізацію свого права по відновленню порушених прав.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, протягом якого особа має право надати обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав (поважних причин) для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
На переконання суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Судом апеляційної інстанції не було встановлено підстав для задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки, як зазначив суд, недоліки попередньої апеляційної скарги, які не були усунуті апелянтом у відведений судом строк не є поважними причинами пропуску такого строку при черговому зверненні до суду.
У якості усунення недоліків апеляційної скарги, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області до суду було надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження контролюючий орган вказує причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені відповідачем при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження Головним управлінням ДПС у Запорізькій області не наведено.
На переконання відповідача, приведення апеляційної скарги у відповідність до положень КАС України та дотримання процесуальних строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття провадження у даній справі. Відповідач вказує, що тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є реальною перешкодою для здійснення належного апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Відповідач доводить, що ним усунуто недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення заявнику згідно ухвали від 04.03.2020 та реалізовано право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою у максимально можливі строки. Також в поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на запровадження з 12.03.2020 на території України карантину, що, у свою чергу, як вказує відповідач, вплинуло на можливість податкового органу вчасно сплатити судовий збір.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.12.2020, визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 05.11.2020 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.
Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
В той же час, звертаючись з апеляційною скаргою вдруге, а саме - 22.10.2020, тобто, з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення суду першої інстанції, апелянтом так і не було надано суду доказів, які підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги та вказували на об'єктивні причини неможливості звернутись з апеляційною скаргою вчасно.
Суд зазначив, у низці рішень Європейського суду з прав людини зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Так, існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність/недостатність коштів, призначених для сплати судового збору не може бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Як зазначив суд, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 04.03.2020 Третім апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги заявнику) до суду апеляційної інстанції зі скаргою в найкоротші строки.
У поданні повторної апеляційної скарги лише 22.10.2020, тобто після спливу майже 11 місяців з дня прийняття судом першої інстанції оскаржуваного відповідачем рішення суду та після спливу більш 7 місяців з дня отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції від 04.03.2020 про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не вбачає наміру добросовісної реалізації належного особі права на апеляційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема щодо строку подання апеляційної скарги.
Таким чином, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності можливості визнати поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду виключно з підстав наявності права на повторне подання апеляційної скарги без врахування при цьому строку звернення, встановленого законом щодо подання апеляційної скарги.
Також суд обґрунтовано зазначив, що у зв'язку з оголошенням карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» законодавцем було внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та доповнено пункт 3 Прикінцевих положень останнього нормою, за якою, зокрема, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжується на час дії карантину.
Вподальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №731-IX), який набрав чинності 17 липня 2020 року, було викладено п. 3 Прикінцевих положень КАС України в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.».
Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №731-ІХ передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що законодавець передбачив закінчення продовжених у зв'язку із запровадженням карантину строків 06.08.2020.
Органи державної влади, зокрема органи Державної фіскальної служби, на період дії карантину не припиняли свою діяльність, при цьому доказів неможливості вчинення процесуальної дії через впровадження карантину заявником апеляційної скарги надано не було.
Таким чином, оскільки заявником не зазначено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, які об'єктивно не залежать від його волевиявлення та дотримуючись принцип правової визначеності, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі та за відсутності у відповідача інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже Третім апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, суд дійшов умотивованого висновку, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.
Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Третій апеляційний адміністративний суд, визнавши наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управлінням ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №280/4491/19.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №280/4491/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова