05 березня 2021 року
м. Київ
справа № 400/3740/19
адміністративне провадження № К/9901/24987/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївські області
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року (судді Шеметенко Л.П., Кравченко К.В., Джабурія О.В.).
у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Миколаївській області
про скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі також - Відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 року № Ф-816-17;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі Відповідач) відкоригувати відомості особової картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 5586,84 грн.
1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2305,20 грн.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на строк дії карантину пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Апелянтом заявлено клопотання про заміну відповідача та надано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1152,60 грн.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Миколаївській області його правонаступником на Головне управління ДПС у Миколаївській області та продовжено Головному управлінню ДПС у Миколаївській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу суду оригінала документу про сплату судового збору у розмірі 1152,60 грн.
З метою усунення недоліків апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником подано до суду заяву, в якій, посилаючись на те, що сплачена сума судового збору у розмірі 1152,60 грн. є достатньою у даній справі, просив відкрити апеляційне провадження у справі.
1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області повернуто апелянту.
Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху було чітко визначено суму судового збору, яку повинен сплатити апелянт для усунення недоліків апеляційної скарги, а відтак невиконання відповідних вимог щодо сплати судового збору є підставою для повернення апеляційної скарги.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і повернути матеріали справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України з-поміж основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС.
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частиною другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до цих положень апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а особі, яка звернулася з апеляційною скаргою, встановлюється строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, не усунуті в установлений судом строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 8 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI).
Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення Товариства з позовною заявою) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункти 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта цієї статті).
Системний аналіз частини першої статті 5, частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Перевіряючи правильність сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суду апеляційної інстанції слід було врахувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.
В даній справі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено одну вимогу майнового характеру, виходячи із якої Позивачем і був сплачений судовий збір при поданні позовної заяви, тому Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір з дотриманням процесуального законодавства лише за вимогу майнового характеру, оскільки зазначена вимога є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права, зокрема, зобов'язання контролюючого органу вчинити певні дії.
Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог та відповідно не вірно визначивши розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Суд звертає увагу на наявність чіткої та послідовної практики щодо застосування положень статті 298 КАС України у взаємозв'язку з приписами Закону №3674-VI, яка викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 2540/2429/18, від 3 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 12 листопад 2019 року у справі № 640/21330/18, від 5 лютого 2019 року у справі № 826/25739/15, від 5 червня 2020 року № справі 280/5161/19.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За змістом частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції переглянувши судове рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 3, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року скасувати.
Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді І.Л. Желтобрюх
О.О. Шишов