04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 280/4621/19
адміністративне провадження № К/9901/5459/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 280/4621/19 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
19.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021.
Фізична особа - підприємць ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просила суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення - рішення від 05.04.2019 № 0006221305; податкове повідомлення - рішення від 05.04.2019 № 0006231305; податкове повідомлення - рішення від 05.04.2019 № 0006241305; рішення № 0006251305 від 05.04.2019 про застосування штрафних санкцій у сумі 29 870,50 грн; вимогу № Ф-0006261305 від 05.04.2019 про сплату боргу (недоїмки).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021, позов задоволено.
Вирішуючи спір по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.03.2019 по 07.03.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи з фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору при виплаті заробітної плати за період з 01.06.2017 по 31.08.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 15.03.2019 № 124/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .
На підставі висновків Акту перевірки від 15.03.2019 № 124/08-01-13-05/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 № 0006221305 про донарахування податкового зобов'язання з військового збору у сумі 7477,41 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 № 0006231305 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 89729,16 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 № 0006241305 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн;
- рішення №0006251305 від 05.04.2019 про застосування штрафних санкцій у сумі 29 870,50 грн;
- вимога №Ф-0006261305 від 05.04.2019 про сплату боргу (недоїмки, штрафи та пеню) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 59 741 грн.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 05.04.2019: № 0006221305 у розмірі 7477,41 грн, № 0006231305 у розмірі 89729,16 грн, № 0006241305 у розмірі 510 грн, рішення №0006251305 від 05.04.2019 про застосування штрафних санкцій у розмірі 29 870,50 грн та вимогу №Ф-0006261305 про сплату боргу (недоїмки, штрафи та пеню) з єдиного внеску у розмірі 59 741 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Головне управління ДПС у Запорізькій області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 280/4621/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2019: № 0006221305 у розмірі 7477,41 грн, № 0006231305 у розмірі 89729,16 грн, № 0006241305 у розмірі 510 грн, рішення №0006251305 від 05.04.2019 про застосування штрафних санкцій у розмірі 29 870,50 грн та вимогу №Ф-0006261305 про сплату боргу (недоїмки, штрафи та пеню) з єдиного внеску у розмірі 59 741 грн.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 280/4621/19 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 280/4621/19 відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова