10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/14049/17
адміністративне провадження № К/9901/5330/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №826/14049/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агелес» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
18.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №826/14049/17 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 15.02.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строків для звернення з касаційною скаргою, яке не мотивоване тим, що вперше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 у зв'язку з невикладенням підстав касаційного оскарження. Копію вказаної ухвали скаржником отримано 04.02.2021, повторно касаційна скарга подається без надмірних зволікань.
Скаржником вказано, що підставами касаційного оскарження є пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України. На думку податкового органу, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (пункти 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України), порушено норми процесуального права (статті 90, 242, 244 КАС України) та не враховано висновки щодо застосування вищевказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а, від 20.08.2020 у справі №826/5743/14, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16, від 24.03.2020 у справі №260/410/19, від 03.03.2020 у справі №140/2715/18, від 27.03.2018 у справі №2а-1670/5096/12, від 30.01.2018 у справі №2а-0870/6083/11.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Загалом доводи скаржника зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Натомість, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку, скаржник не наводить.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій враховували позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.09.2018 у справі №809/1337/17, від 07.08.2018 у справі №826/14619/13-а, від 14.08.2018 у справі №816/2045/17, від 24.04.2018 у справі №2а/0370/205/12, від 30.01.2018 у справі 1570/5614/2012, від 27.02.2018 у справі №220118, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 31.01.2018 у справі №808/4097/14. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильність застосування судами такої правової позиції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №826/14049/17 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва