04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 140/3650/20
адміністративне провадження № К/9901/2770/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №140/3650/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі управління Державної казначейської служби України у м. Луцьк Волинської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів,
25.01.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №140/3650/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 23.01.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником вказано, що станом на 22.01.2021 копію оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №140/3650/20 ним не отримано, проте з її змістом він ознайомився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Скаржником вказано про порушення судами норм процесуального права, зокрема про несвоєчасне надсилання процесуальних документів, зазначення судом апеляційної інстанції про неможливість касаційного оскарження судового рішення, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного провадження.
Щодо порушення норм матеріального права скаржником вказано, що судами попередніх інстанцій не враховано, що положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі №1-р/2018, відтак з пенсії позивача незаконно утримано і перераховано до Державного бюджету податки на загальну суму 68 494,29 грн, які підлягають стягненню як шкода, в розумінні статті 1175 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
При цьому обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Цитуючи норми Конституції України, податкового законодавства. Цивільного кодексу України, КАС України, скаржником не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права з урахуванням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статей 328, 330 КАС України, не вказано конкретного пункту частини 4 статті 328 КАС України.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції посилався на правову позицію, що викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 16 квітня 2019 року у справі №318/2132/14-а, від 16 травня 2019 року 2019 року у справі №336/5032/15-а, від 23 червня 2020 року у справі № 400/4340/19. В чому помилковість застосування судами попередніх інстанцій вказаної правової позиції, скаржником не зазначено.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №140/3650/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва