09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 520/13239/19
адміністративне провадження № К/9901/4548/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №520/13239/19 за позовом Управління поліції охорони в Харківській області до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
12.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №520/13239/19 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 10.02.2021).
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що ухвалами Верховного Суду від 10.11.2020, від 07.12.2020 та від 18.01.2021 попередні касаційні скаргу відповідача на судові рішення у справі №520/13239/19 повернуто скаржнику через невикладення підстав касаційного оскарження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником не враховано вимоги щодо викладення підстав касаційного оскарження відповідно до положень статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, викладені в ухвалах від 10.11.2020, від 07.12.2020 та від 18.01.2021, якими було повернуто раніше подані касаційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області на судові рішення у справі №520/13239/19.
Верховним Судом було роз'яснено скаржнику, що касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
У касаційній скарзі наведено як підставу касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про порушення судами попередніх інстанцій приписів п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.п.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.11.2018 у справі №820/10515/14, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 21.01.2020 у справі №826/2325/14.
Відповідно до пункту 1 частини 4 саттті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Зазначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не враховано, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Разом з тим, посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, скаржником не доведено, в чому подібність правовідносин у зазначених ним справах та даній справі в розрізі застосування норм права та господарських операцій. Крім цього, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права з урахуванням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 813/1049/16, від 08.08.2018 року у справі № 820/4428/17, від 06.11.2018 року у справі № 822/551/18 та скаржком не доведено, в чому неправильність вказаних висновків суду апеляційної інстанції.
Доводи скаржника зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Натомість, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку, скаржник не наводить.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №520/13239/19 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва