10 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 464/6201/20 пров. № А/857/3295/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 06 січня 2021 року у справі № 464/6201/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Прінь Назарія Петровича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Борачок М. В.,
час ухвалення рішення - 06.01.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 06.01.2021 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Прінь Назарія Петровича, в якому просив скасувати постанову відповідача серії ЕАМ №3372300 від 01 листопада 2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 07 грудня 2020 року залучено до участі в даній справі співвідповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 06 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем не підтверджено належними доказами факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: проїзду на заборонений сигнал світлофора. Крім того, зазначає, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Разом з тим, вказаних обставин судом першої інстанції не враховано. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАМ №3372300 від 01 листопада 2020 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно з даною постановою, ОСОБА_1 01 листопада 2020 року о 21 год. 45 хв. по пр.Червоної Калини, 85, керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra Sports Tourer» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3.е Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, містить основні обов'язкові елементи, наявність яких свідчить про повноту і об'єктивність з'ясування всіх обставин справи. Суд не взяв до уваги твердження позивача про те, що він здійснив проїзд на дозволений сигнал світлофора, з огляду на оглянутий в судовому засіданні відеозапис. Відтак суд вважав обставини зазначені позивачем у позовній заяві голослівними та такими, які спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з ч.1,2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Ч.4 ст.258 КУпАП передбачає, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, наголошено на неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано відеозапис, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 та процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності; самий же факт порушення правил дорожнього руху позивачем відсутній на ньому.
Колегія суддів, надаючи оцінку діям відповідача, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З оглянутого колегією суддів відеозапису, наданого відповідачем вбачається, що ним лише зафіксовано факт зупинки працівником поліції транспортного засобу позивача, а також процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, тому вказаний відеозапис не може бути належним доказом вчинення позивачем адміністративного проступку.
Крім того, відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Разом з тим, відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року №524/1284/17.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем подано суду не було.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки відповідачем крім відеозапису, яким не підтверджується факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 - проїзд на заборонений сигнал світлофору, не надано інших належних та допустимих доказів, тому відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на ці обставини та не надав відповідної оцінки.
Ч.3 ст. 286 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, належними та допустимими доказами, а тому постанова відповідача серії ЕАМ №3372300 від 01 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.229, 242, 243, 250,268, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 06 січня 2021 року у справі № 464/6201/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Прінь Назарія Петровича серії ЕАМ №3372300 від 01 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 10.03.2021 року