10 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/4991/19 пров. № А/857/1770/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2020 року у справі № 161/4991/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Ковтуненко В. В.,
час ухвалення рішення - 26.11.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Волинської митниці ДФС, в якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил №7378/20500/18 від 06 березня 2019 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 76424,76 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В. М. про порушення митних правил № 7378/20500/18 від 06 березня 2019 року щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 76 424,76 гривень.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством України. Зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за ст.485 МК України на основі наданих литовськими митними органами документів, за результатами аналізу яких митним органом встановлено різницю в ціні транспортного засобу, відповідно перераховано митні платежі та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції, на його думку, прийняв рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Вважає, що митний орган не представив належних доказів, які б підтверджували наявність складу правопорушення і те, що він вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів та зменшення їх розміру. Таким чином, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 2018 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС Герасимчуком Олександром Сергійовичем було складено протокол про порушення митних правил № 7378/20500/18 відносно ОСОБА_1 .
Із змісту протоколу про порушення митних правил № 7378/20500/18 від 29 листопада 2018 року вбачається, що директор ТзОВ «Олл Кар» ОСОБА_1 через декларанта (митного брокера) ТзОВ «Глорія Імпекс», громадянина ОСОБА_2 , під час митного оформлення транспортного засобу марки «Рено», модель «Кенгу», вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 25474,92 гривень, тобто заявив в митній декларації типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/039576 від 25 травня 2018 року неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що мають такі відомості.
06 березня 2019 року заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом В. М. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 7378/20500/18, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 76 424,76 гривень.
Не погоджуючись з прийнятою митним органом постановою в справі про порушення митних правил №7378/20500/18 від 06 березня 2019 року, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в матеріалах справи докази, надані сторонами, не дають підстав стверджувати, що саме ОСОБА_1 було вчинено дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів. За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позову шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Ч.1 ст.458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, диспозиція ст.485 МК України встановлює, що відповідальність настає, за зазначення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Відповідно до ст.10 КУпАП України суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією ст.485 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та основним доказом для притягнення позивача до відповідальності були одержані від литовських митних органів експортна митна декларація MRN №18LTLC0100EK061883 та рахунку-фактури серії TDT №03742 від 22 травня 2018 року. Між відомостями цієї декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу документами дійсно є невідповідності щодо відправника, одержувача і вартості транспортного засобу.
Разом з тим, експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці та жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ "Олл Кар" та UAB "AUTODALYS GREITAL" укладено контракт на купівлю автомобілів, а тому спірний автомобіль був придбаний в останнього на підставі договірної ціни, зазначеної в інвойсі. Також відповідач не ставить під сумнів надані позивачем інвойси до митного оформлення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запиту компанії, яка фігурує відправником товару згідно з документами, наданих митними органами Литовської Республіки та документами, поданими до митного оформлення позивачем, в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 7378/20500/18 не опитано декларанта (митного брокера) ОСОБА_2 , який здійснював митне оформлення транспортного засобу та його декларування, про обставини декларування і надання йому відповідних документів.
Також митний орган у разі сумніву щодо ціни товару має повноваження запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем приймалось рішення при коригування митної вартості.
Крім того, при проходженні митних формальностей при ввезенні вищевказаного транспортного засобу на митну територію України були подані необхідні документи, які не викликали сумніву як щодо порядку їх заповнення, так і щодо їх змісту, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.
Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких доказів щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи відсутні, не здобуті такі і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Інформація, отримана у встановленому порядку від митних органів Литовської Республіки, стосується продажу компанією UAB "TD TRANSPORT" автомобіля марки "Renault", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , громадянці ОСОБА_3 за ціною 4500 євро, що за курсом НБУ станом на 25 травня 2018 року, тобто на момент митного оформлення товару за митною декларацією IM40ДЕ №UA205090/2018/039576 склало суму 137785,03 грн.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність такої інформації не спростовує обставин стосовно продажу вказаного автомобіля компанією UAB "AUTODALYS GREITAL" згідно з контрактом та рахунку-фактури для ТОВ "Олл Кар", керівником якої є позивач.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявність такої інформації митних органів Литовської Республіки про продаж автомобіля іншим продавцем товару громадянці ОСОБА_3 не може бути беззаперечним доказом вини керівника ТОВ "Олл Кар" у вчиненні дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, оскільки ця інформація та документи, на які посилається відповідач, не виключає можливості переходу прав на автомобіль від фізичної особи, яка зазначена у вказаному листі до інших осіб, в т.ч. до продавця, який зазначений у поданих до митного оформлення документів.
Покликання відповідача на документи, які містять відмінні дані від тих, що були подані до митного оформлення, можуть стосуватися факту ймовірної підробки документів, проте це не може бути беззаперечним доказом вини позивача, оскільки достовірність поданих уповноваженою особою ТзОВ "Олл Кар" документів до митного оформлення не спростована належними доказами у справі, а тому всі сумніви тлумачиться на користь особи, яку звинувачують у вчиненні неправомірних дій.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №817/1107/17.
Також норми ч.1 та 2 ст.526 МК України передбачають, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Згідно з ч.4 цієї статті справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується факт дотримання відповідачем вимог вищезазначеної статті, оскільки такі не містять доказів своєчасного повідомлення позивача або його представника про місце і час розгляду справи про порушення митних правил.
Колегія суддів звертає увагу, що долучені до матеріалів справи докази стверджують факт направлення такої кореспонденції позивачу та не свідчать про його обізнаність про місце і час розгляду справи про порушення митних правил.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що при складанні протоколу, розгляді справи про порушення митних правил та прийнятті постанови в справі про порушення митних правил відповідачем не дотримано вимог щодо своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, обмежено позивача у реалізації прав, передбачених Митним кодексом України, не дотримано вимог чинного законодавства та принципів, передбачених статтею 2 КАС України.
Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними, оскільки суб'єктом владних повноважень не наведено належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Разом з тим, суд першої інстанції не вирішив питання щодо закриття провадження у справі, що не відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України, оскільки відповідно до вимог п.3 вказаного положення за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, приймаючи рішення про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, судом в обов'язковому порядку приймається рішення про закриття провадження у справі з наведених підстав.
Колегія суддів також звертає увагу на п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування постанови про порушення митних правил, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, разом з тим не вирішив питання закриття провадження у справі, а тому відповідно до ст.317 КАС України рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2020 року у справі № 161/4991/19 змінити, доповнивши резолютивну частину наступним абзацом: «Закрити провадження у справі».
У решті рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2020 року у справі № 161/4991/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 10.03.2021 року