10 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7174/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання),
04 грудня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідач) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання) у загальному розмірі 164535,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем, як курсантом вищого військового навчального закладу, умов договору підготовки фахівця, наслідком чого, на переконання позивача, є відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у навчальному закладі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
З огляду на усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 09 грудня 2020 року, а також на підставі приписів статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 22 грудня 2020 року зобов'язано Виконавчий комітет Полтавської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7174/20 за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання), вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Станом на момент розгляду справи відзив на позов від відповідача не надходив. При цьому, за змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих позивачем доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
27 серпня 2016 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ" полковника Серпухова О.В., який надалі іменується "керівник військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу", та солдатом ОСОБА_1 , який надалі іменується "курсант (слухач)", укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу освіти (а.с.3-4).
З підписанням контракту відповідач погодився, зокрема: - проходити військову службу (навчання) у Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" протягом строку контракту відповідно до вимог, що регулюють порядок проходження військової служби та цим контрактом; - продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання; - відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом начальника факультету військової підготовки Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" ОСОБА_2 від 18.08.2016 №432 старшого солдата з/к ОСОБА_1 зараховано на навчання на перший курс гвардійського факультету військової підготовки Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (а.с.5).
Наказом начальника факультету військової підготовки Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Серпухова О.В. від 29.08.2016 №194 відповідача з 27 серпня 2016 року зараховано в списки особового складу факультету та на всі види забезпечення (а.с.6).
13.11.2017 ОСОБА_1 подав рапорт про його відрахування з числа курсантів Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" у зв'язку з небажанням продовжувати навчання у військовому інституті (а.с.11 зі звороту).
Наказом начальника факультету військової підготовки Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Серпухова О.В. від 20.12.2017 №301 старшого солдата ОСОБА_1 , курсанта 2-го курсу за спеціальністю "Озброєння та військова техніка" наказом начальника факультету (по особовому складу) від 20.12.2017 №24-К відрахований з числа курсантів у зв'язку з розірванням контракту, достроково розірваний контракт про навчання та звільнений з військової служби у запас ЗСУ за пунктом "и" частини шостої та пунктом 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; з 20.12.2017 виключено із списків особового складу факультету та всіх видів забезпечення (а.с.7-8).
Також у наказі від від 20.12.2017 №301 визначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 "Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з утриманням під час проходження військової служби (навчання) в інституті старшого солдата ОСОБА_1 у розмірі 164535,22 грн.
Відповідачем на ім'я начальника інституту подано рапорт, у якому зазначено про забезпечення в ході навчання усіма видами постачання, відсутність претензій до інституту та зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з навчанням, у добровільному порядку (а.с.4 зі звороту).
Посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат у зазначеному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини з приводу проходження громадянами України військової служби, у тому числі і під час навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до положень частини шостої статті 2 цього Закону до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини першої, частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів (частина 1 вказаної статті).
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі за текстом - Порядок №964).
Порядок №964 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).
Відповідно до пункту 2 Порядку №964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (пункт 3 Порядку №964).
Вирішуючи цей спір, суд зважає на визначення позивача згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, де указано, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як слідує з матеріалів справи, 27 серпня 2016 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ" полковника Серпухова О.В., який надалі іменується "керівник військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу", та солдатом ОСОБА_1 , який надалі іменується "курсант (слухач)", укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу освіти (а.с.3-4).
Отже, сторонами згаданого контракту є Міністерство оборони України та громадянин України ОСОБА_1 .
Суд також зауважує, що безпосередньо сам контракт передбачає зобов'язання курсанта солдата ОСОБА_1 відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відтак, зі змісту нормативного регламентування та фактичних обставин цього спору, суд доходить до переконання про те, що право вимоги до громадянина України з приводу відшкодування витрат з утримання під час навчання у вищому військовому навчальному закладі належить саме Міністерству оборони України, а не Інституту.
Саме такий правовий висновок прямо викладено у постановах Другого апеляційного адміністративного суду у справах №№ 520/8425/19, 520/11992/19, 520/5110/2020.
До того ж, і в постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №520/6589/19 не виявлено ознак того, що позов Міністерства оборони України про відшкодування утримання заявлено неналежною особою.
В силу застереження частини сьомої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті.
Розгляд по суті цього спору було розпочато, а тому підстав для заміни неналежного позивача належним на цій стадії процесу суд не вбачає.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах вимогу про стягнення коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі заявлено Інститутом, хоча таке право належить саме Міністерству оборони України.
Відтак, у задоволенні позову Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський шлях, 192, м. Харків, 61098, ідентифікаційний код 07905262) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання) - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко