Справа № 420/8833/20
01 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
при секретарі: Сердюк І.С.
сторін:
позивач: Кійко О.В. (представник за ордером)
відповідач: Коліогло П.П. (в порядку самопредстаництва)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43145370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008440501 від 23.03.2020р., -
На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008440501 від 23.03.2020р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок відповідача про не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 269017,05 грн. є передчасним, оскільки у Книзі обліку доходів та витрат, наданій на вимогу посадових осіб відповідача,вказано період запису «Дохід за 2019р. в сумі 260001 грн.». Крім того, відповідачем не враховано, що ФОП ОСОБА_1 веде Книгу обліку розрахункових операцій, в якій відображається облік руху готівкових коштів за кожний день продажу товарів. Позивачем було надано всі первинні документи на придбаний товар, проте їх не було враховано. Щодо порушення ведення обліку ведення товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання) зазначено, що згідно податкових консультацій Державної фіскальної служби, дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не поширюється на таку категорію суб'єктів господарювання як фізичні особи-підприємці, відповідно законодавством не передбачено ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 43542/20 від 19.10.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що за результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено факт не формування та не роздрукування фіскального звітного чеку за 04.02.2019р., який було виконано 05.02.2019р., та відповідно несвоєчасне оприбуткування готівки у розмірі 761 грн. (сума проведених розрахункових операцій за 04.02.2019р.). З наданої до перевірки Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за формою, затвердженою наказом ДПА України № 1025 від 24.12.2010р., встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не здійснено щоденний облік грошових коштів, які були отримані суб'єктом господарювання протягом робочого дня в період з 12.02.2019р. по 20.02.2020р. на загальну суму проведених розрахункових операцій 269017,05 грн., що є порушенням п.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ № 148 від 29.12.2017 р. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 допустила порушення п. 7, п. 9, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями); п. 11 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ № 148 від 29.12.2017 р., що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення №0008440501 від 23.03.2020р. та відсутність підстав для скасування останнього.
Ухвалою від 22.09.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (ст. 262 КАС України); визначено, що справа буде розглянута судом в межах строків, визначених ст. 258 КАС України.
Ухвалою суду від 19.11.2020р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 17.12.2020 р.
Ухвалою суду від 17.12.2020 р. відкладено розгляд справи на 14.01.2021 р. 14 год. 45 хв.; зупинено провадження по справі до 14.01.2021 р.
Ухвалою суду від 14.01.2021 р. продовжено строк, на який зупинено провадження в адміністративній справі до 01.02.2021 р.; призначено судове засідання на 01.02.2021 р.
Ухвалою суду від 22.01.2021 р. поновлено провадження у справі; призначено проведення розгляду справи 01.02.2021 р. на 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «Easy Con»; зупинено провадження по справі до 01.02.2021 р.
Ухвалою суду від 01.02.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2021 р.
Ухвалою суду від 09.02.2021 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.03.2021р. 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
ГУ ДПС в Одеській області на підставі ст. 20, пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказу про проведення фактичної перевірки № 641 від 18.02.2020р., направлення №173 від 19.02.2020р. проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_1 ; адреса господарського об'єкта: АДРЕСА_2 тривалістю 10 діб.
За результатами перевірки складено акт № 115/15/54/РРО/ НОМЕР_1 від 28.02.2020р., відповідно до висновків якого встановлено порушення:
п. 7, п. 9, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);
п. 11 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ № 148 від 29.12.2017 р.(із змінами та доповненнями).
На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0008440501 від 23.03.2020р., яким до позивача на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України , п. 9 ст.17, ст. 20 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 129673,00 грн. (а.с. 7-8).
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У пункті 75.1 ст.75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, такої підстави: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.
Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
За приписами п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно п. 7 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
За змістом п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів та витрат за місцем їх реалізації (зберігання) в порядку, встановленому законодавством. Зокрема, у період з 30.08.2019р. по 20.02.2020р. до Книги ф.10 не обліковано реалізованого товарту (відсутні записи про документально підтверджені витрати) на загальну суму 64103,00 грн. Окрім того, відповідачем встановлено, що позивачем не обліковано товару за місцем реалізації (зберігання) на суму 648,00 грн. (відсутні первинні документи, які б підтверджували придбання ТМЦ). Відтак, загальна сума не облікованого товару в установленому законодавством порядку становить 64751,5 грн.
За приписами п. 11 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ № 148 від 29.12.2017 р., готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками/електронними фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання на період виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії). Установа/підприємство визначає місце та спосіб зберігання відокремленими підрозділами щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) у електронній формі.
За наслідками фактичної перевірки відповідачем встановлено факт не формування та не роздрукування фіскального звітного чеку за 04.02.2019р., який було виконано 05.02.2019р., та відповідно несвоєчасне оприбуткування готівки у розмірі 761 грн. (сума проведених розрахункових операцій за 04.02.2019р.).
Згідно із приписами п. 3 розділу 1 Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013р. № 417 (далі - Порядок №417), фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Пунктом 4 розділу 3 Порядку №417 передбачено, що суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах ОРО, а також друкувати Х-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення № 637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі.
У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.
Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 1 квітня 2014 року (справа № 21-54а14), від 4 листопада 2015 року (справа № 21-3680а15).
Згідно приписів п. 178.6 ст. 178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Форма Книги обліку доходів і витрат та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 р. (далі - Порядок - №481) .
У п.1 Порядку №481 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Згідно матеріалів справи, з наданої до перевірки Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за формою, затвердженою наказом ДПА України № 1025 від 24.12.2010р., встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не здійснено щоденний облік грошових коштів, які були отримані суб'єктом господарювання протягом робочого дня в період з 12.02.2019р. по 20.02.2020р. на загальну суму проведених розрахункових операцій 269017,05 грн., що є порушенням п.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ № 148 від 29.12.2017 р.
Щодо наявних у матеріалах справи податкових консультацій Державної фіскальної служби, суд зазначає, що зміст останніх не спростовує встановленого п. 177.10 ст. 177 ПК України обов'язку фізичних осіб - підприємців вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару та не доводить факту відсутності порушення позивачем ведення обліку ведення товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання).
Відтак, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв правомірно, висновок відповідача щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п. 7, п. 9, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями); п. 11 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ № 148 від 29.12.2017 р., знайшов підтвердження під час судового розгляду, а отже у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008440501 від 23.03.2020р. необхідно відмовити повністю.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43145370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008440501 від 23.03.2020р., - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.03.2021 р.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.