Справа № 420/184/21
09 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бутенка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління 'Пенсійного фонду України в Одеської області від 04.12.2020 року №587 про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 .
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з оскарженим рішенням не може погодитися та змушений звертатися до суду за захистом своїх прав, а тому вважає, що ефективним способом поновлення його прав буде визнання протиправним та скасування даного рішення від 04.12.2020р. за №587. На пенсіонера може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об'єктивними даними зловживань з його боку, тобто наявність об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних або неповідомлення відомостей, що впливають на призначення пенсії. Однак, зазначені в оскаржуваному рішенні надмірно проведені, на думку відповідача, виплати пенсії виплачені позивачу не з вини пенсіонера, будь-яких даних про зловживання з боку позивача або подання ним недостовірних даних відповідачем не надано та не встановлено судом.
Окрім того відповідачем щоквартально проводиться звірка системи персоніфікованого обліку (СПОВ) та пенсійного забезпечення (ПВП ДКГ) на предмет виявлення працевлаштування осіб, що перебувають на пенсійному обліку, отримують виплати як непрацюючі особи, та не повідомили вчасно органи Пенсійного фонду про працевлаштування. В ході такої звірки, відповідач мав можливість: виявити факт працевлаштування позивача на ПСП «Відродження» з 09.12.2019р. Оскільки ПСП «Відродження» подавало повідомлення про працевлаштування та подавало звіт за формою 1ДФ податкового розрахунку сум доходу (у вигляді заробітної плати), нарахованого на користь ОСОБА_1 , і сум утриманого податку.
Вказане свідчить на користь обізнаності відповідача про працевлаштування позивача після призначення пенсії - з 09.12.2019р.
25.01.2021 року від ГУПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що викладені у позовній заяві вимоги вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки про обов'язок повідомляти органи ПФУ про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати (працевлаштування, звільнення тощо) Позивач був повідомлений під час подання заяви про призначення пенсії, про що свідчить підпис на пам'ятці пенсіонеру від 11.06.2012.
Також, Позивачем було підписано зобов'язання щодо своєчасного повідомлення органів, що призначають та виплачують пенсію про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати, про прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Таким чином, Головне управління діяло у порядок та спосіб, передбачені законодавством обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії судом невчинялись.
Ухвалою суду від 06 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Обставини справи.
Судом встановлено, у зв'язку з виходом на пенсію позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та перебуває у зв'язку з цим на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідно до розпорядження №822326 від 11.07.2012 року йому було призначено пенсію згідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Позивачем було отримано лист від Управління пенсійного забезпечення за вихідним від 10.12.2020р., яким йому було направлено до відома рішення №587 від 04.12.2020р. про утримання надміру виплачених сум пенсій у зв'язку з неповідомленням про працевлаштування.
Як вбачається з вказаного рішення, відповідачем було встановлено переплату в сумі 4954,09грн, яка утворилася за період з 01.19.2019 до 31.12.2020 року через неповідомлення про працевлаштування ОСОБА_1 . Також в рішенні зазначається, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, буде утримуватися переплата в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.01.2021р. до повного погашення
Позивач не погоджуючись із рішенням Головного управління 'Пенсійного фонду України в Одеської області від 04.12.2020 року №587 про утримання надміру виплачених сум пенсій, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
09.07.2003 прийнято Закон України № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 (надалі - Закон № 1058-ІУ).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
При цьому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону № 1058, особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (копію трудової книжки із записом про звільнення та/або копію цивільно-правового договору).
Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Ст. 50 Закону № 1058 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
У відповідності до п. 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі по тексту Порядок), у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Згідно з п. 2.21 Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням. При цьому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону №1058 особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).
Висновки суду.
Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Позивач у позові зазначає, що відповідальність пенсіонера наступає виключно у випадках свідомого надання особисто пенсіонером особистої недостовірної інформації або неповідомлення органу, який призначає пенсію, відомих йому обставин, що зумовлюють зменшення призначеної пенсії.
Позивач вважає, що з його боку відсутні зловживання, які б призвели до виплати пенсій у більшому розмірі, подання ним недостовірних даних для /призначення пенсії, тому оскаржуване рішення відповідача є протиправними.
Суд не пгоджується із зазначеною думкою позивача, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні та з 11.06.2012 отримує пенсію відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.
Станом на дату призначення пенсії Позивач не працював, що підтверджується записами у трудовій книжці та про вказаний факт Позивач вказав у заяві про призначення/перерахунок пенсії від 11.06.2012 (заява додається).
При відпрацюванні списків одержувачів пенсій встановлено, що 09.12.2019 Позивача прийнято на роботу до Приватного сільськогосподарського підприємства “Відродження” код ЄДРПОУ 31264136.
01.12.2020 Головним управлінням прийнято рішення № 587 про утримання надміру виплачених сум пенсій з Позивача. Рішення мотивоване тим, що сума пенсії в розмірі 4954 грн. 09 коп. за період 01.12.2019 по 31.12.2020 підлягає поверненню до Головного управління у зв'язку із неповідомленням Позивачем про працевлаштування.
Головне управління листом від 10.12.2020 № 1500-0305-8/100445 повідомило Позивача про необхідність повернення надміру виплачених сум пенсій.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 50 Закону № 1058, п. 2.21 та 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, на Позивача чинним законодавством покладено обов'язок повідомляти Головному управлінню про працевлаштування та звільнення з роботи.
Про обов'язок повідомляти органи ПФУ про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати (працевлаштування, звільнення тощо) Позивач був повідомлений під час подання заяви про призначення пенсії, про що свідчить його підпис від 11.06.2012.
Також, Позивачем було підписано зобов'язання щодо своєчасного повідомлення органів, що призначають та виплачують пенсію про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати, про прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Як вбачається у період з 09.12.2019 Позивач працював у Приватному сільськогосподарському підприємстві “Відродження” код ЄДРПОУ 31264136 про, що Позивач Головне управління не повідомляв, а тому оскаржуване рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії є законним.
Судом встановлено, що Позивачу були надміру виплачені суми пенсії внаслідок саме за невиконання обов'язку повідомити відповідача про працевлаштування.
Аналіз зазначених вище норм свідчить, що якщо після працевлаштування пенсіонер не повідомив про це територіальне управління за місцем проживання і внаслідок цього утворилась переплата пенсійних сум, Головне управління має право прийняти рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій щомісячно.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року № 752/268/17.
Відтак, суд доходить висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_1 та відповідно про необґрунтованість позовних вимог.
Решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи викладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись статтями 242, 246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.