Справа № 420/1393/21
10 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м. Одеса, 65107) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.04.2019 призначеної та перерахованої ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром та зменшення при цьому основного розміру пенсії з 77% на 70% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 77 процентів грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, та без обмеження її максимальним розміром, в тому числі у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому призначена пенсії за вислугу років в розмірі 77% грошового забезпечення. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2018 року здійснило перерахунок пенсії, але зменшивши її основний розмір з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства та грубо порушують його право на пенсійне забезпечення в належному відсотковому розмірі, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У встановлений ухвалою суду від 08.02.2021 року, строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, станом на дату розгляду справи про причини неподання відзиву у встановлений судом строк суд не повідомив, заяву про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, не подав.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини.
Позивач - ОСОБА_1 є пенсіонером та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Основний розмір пенсії позивачу призначений 77% грошового забезпечення (вислуга - 29 років).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 420/9407/20, яке набрало законної сили 18.01.2021, ОСОБА_1 19.01.2021 проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.04.2019 згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 02.09.2020 № ЮО103090, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Проте, зменшено основний розмір з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, та застосовано обмеження максимального розміру пенсії.
Зазначене підтверджується листом ГУПФУ №815-196/4-02/8-1500/21 від 22.01.2021р.
Таким чином, позивач вважає, що такими діями суб'єкт владних повноважень протиправно порушив його конституційне право на соціальний захист, так як при перерахунку його пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 13 Закону було передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80", а цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
При цьому, судом встановлено, що позивачу виплачувалась пенсія у розмірі 77% грошового забезпечення. Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася після призначення позивачу пенсії.
Внесені зміни до статей 13, 43 Закону №2262, щодо розміру пенсії у відсотках та її максимального розміру стосуються виключно порядку призначення пенсії особам у разі реалізації ними права на первинне призначення пенсії за цим Законом, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Якщо на момент призначення пенсії військовослужбовцю зазначені зміни не були внесені до законодавства, що регулює порядок призначення пенсії, то у органів Пенсійного Фонду України відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії даному військовослужбовцю на підставах відмінних від тих, за яких даний військовослужбовець набув права на пенсію на момент її початкового призначення. Отже, при перерахунку пенсій військовослужбовцям має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення такої пенсії.
Отже, для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми Закону № 2262 -XII, що визначають її розмір у процентах відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент первинного призначення пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зазначає, що ст.22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законами України від 08.07.2011 року №3668 та від 27.03.2014 року №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод у вигляді призначення йому пенсії виходячи із 77% розміру грошового забезпечення.
Крім того, внесені зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні № 3-рп/2001 від 05.04.2001 року зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Верховний Суд України своїм рішенням по зразковій справі № 820/6514/17, яке набрало законної сили 17.03.2018 року, визнав протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов'язав його здійснити перерахунок та виплату пенсії пенсіонеру органів внутрішніх справ з 01 січня 2016 року. При цьому Верховний Суд України у п.18 зазначеного рішення прямо посилається на норми Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. А в п. 41 вказує на недопустимість зворотної дії законів у часі.
В рішенні Верховного Суду України від 10.12.2013 року по справі № 21-420а 13 суд прямо визначив правову позицію, згідно якої процедури призначення і перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом проведення. При перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначала розмір пенсії у процентах, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
ЄСПЛ у пункті 50 Рішення по справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним і що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”.
В пунктах 70,71 рішення ЄСПЛ “Рисовський проти України” від 02.10.2011 року (заява №29979/04) оперує “принципом належного урядування” як багатоаспектним принцип, котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов'язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Понад це “на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.”. Водночас згідно з концепцією “принципу належного урядування” “Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються”.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду ““майном” може бути “наявне майно”, або активи, включно з вимогами, стосовно яких заявник здатен довести, що він мав принаймні “правомірне очікування” дієвої реалізації його майнового права” (Маlhous v.Czech Republic (dec.) [GC], по. 33071/96, ЕСНR2000- XII; Dгаоn v. Fгаnсе ІGС], по. 1513/03, ЕСНR 2006-ІХ; Ргеssоs Соmраnіа Navіега S. А. аnd Оthегs v. Веlgium, nо. 17849/91, §§ 29-31, ЕСНR А332).
ЄСПЛ визначає, що внаслідок певного юридичного факту, який уже відбувся, особа набуває майнове право. Однак, невдовзі по тому держава ухвалює акт (нормативний або індивідуальної дії), котрим таке право скасовується із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. При цьому підстави, з яких особа позбавляється раніше набутого права, не пов'язані з її поведінкою. Через те ЄСПЧ визнає порушеним навіть не права, а лише правомірного очікування заявника.
Отже, при перерахунку раніше призначених пенсій не може допускатись звуження змісту та обсягу досягнутих громадянами, в тому числі з числа колишніх військовослужбовців, прав, свобод, соціальних гарантій.
При цьому мають застосовуватися норми, що визначають розмір пенсії у відсотках сум грошового забезпечення, які діяли на момент набутого права на отримання пенсії, а подальші зміни до закону щодо зменшення відсоткового розміру пенсії стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Щодо обмеження максимального розміру пенсії суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Конституційний Суд України прийшов до висновку, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016.
Згідно із ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України є остаточним і підлягає виконанню на території України
За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 року до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, дії пенсійного органу щодо обмеження призначеної позивачу з 01.04.2019 року пенсії за вислугу років максимальним розміром є протиправними.
Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року по справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 та від 12 березня 2019 року по справі № 522/3049/17. В силу частини 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України(далі-КАС України) та частини 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус судців» правовий висновок Верховного Суду підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин і враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1ст.245 КАС України.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139,241-246,263 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) щодо обмеження з 01.04.2019 призначеної та перерахованої ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії максимальним розміром та зменшення при цьому основного розміру пенсії з 77% на 70% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 77 процентів грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, та без обмеження її максимальним розміром, в тому числі у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,буд.83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )) судовий збір на загальну суму 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.