Справа № 420/11571/20
(додаткове)
09 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати:
- рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, VIN # НОМЕР_1 , за поданою митною декларацією UA500500/2020/239919 від 01.06.2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2020/01187 від 01.06.2020 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500500-0016-2020 від 01.06.2020 року;
- рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, VIN # НОМЕР_2 , за поданою митною декларацією UA500500/2020/242402 від 10.06.2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2020/01227 від 11.06.2020 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500500-0017-2020 від 11.06.2020 року, мотивуючи це тим, що він придбав у США транспортні засоби та у графі №33 обох митних декларацій зазначив код товару 8703901090, транспортні засоби оснащені електричними двигунами: інші, проте за результатами розгляду митної декларації та поданих до відповідача документів складені картки відмови у митному оформленні товарів з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500500-0016-2020 від 01.06.2020 яким змінено код товару за УКТЗЕД з 8703901090 (електро-інші) на 8703229010 (тз оснащені двигуном внутрішнього згоряння).
24.02.2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt VIN № НОМЕР_1 , за поданою митною декларацією UA500500/2020/239919 від 01.06.2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2020/01187 від 01.06.2020 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500500-0016-2020 від 01.06.2020 року, визнати протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt VIN № НОМЕР_2 , за поданою митною декларацією UA500500/2020/242402 від 10.06.2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2020/01227 від 11.06.2020 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500500-0017-2020 від 11.06.2020 року.
26.02.2021 року від представника позивача адвоката Романюка Валерія Ілліча надійшла заява (вх.№ЕС/404/21) про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить винести додаткове рішення по справі №420/11571/20, яким стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, суд вказує на те що суддя ОСОБА_2 з 01.03.2021 року перебував на курсах підвищення кваліфікації в зв'язку з чим заяву про ухвалення додаткового рішення розглянуто в перший день після їх закінчення.
Згідно до ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог
Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат зазначає наступне:
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що 28.10.2020р. між адвокатом Романюком Валерієм Іллічем та ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги № 28/10/2020, за умовами якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів останнього в Одеському окружному адміністративному суді, П'ятому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді, Одеській митниці Держмитслужби, з питання представництва Клієнта як позивача, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу (а.с.10-11).
Згідно п. 3.1, 3.2 зазначеного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 5 000,00 грн. за правову допомогу при представництві його інтересів по адміністративній справі щодо визнання протиправними та скасування рішень Одеської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні; сторони домовились та обумовили, що оплата гонорару здійснюється клієнтом в готівковій формі після винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили, що узгоджується з приписами ст. 134, 139 КАС України.
На підтвердження факту виконання умов вказаного договору надано акт прийому-передачі робіт (наданих юридичних послуг) від 26.02.2021р.
Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг), який досліджено судом, містить детальний опис наданих послуг із обумовленою сторонами договору вартістю у межах надання правової допомоги під час розгляду справи №420/11571/20 у суді першої інстанції.
Представник позивача посилається на те, що згідно з договором про правничу допомогу сторони дійшли згоди, що гонорар повинен бути сплачений після винесення судом рішення та набрання ним законної сили, що відповідає приписам ст.ст. 134, 139 КАС України та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02.10.2019 р. у справі №815/1479/18.
Суд погоджуючись з представником позивача зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Таким чином, на переконання суду, відсутність доказів сплати коштів за адвокатські послуги, враховуючи наявність встановленого у Договорі фіксованого розміру гонорару адвоката за представництво інтересів клієнта, які підлягають сплаті після винесення остаточного рішення по справі та яке набрало законної сили не є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається зі змісту заяви представник позивача просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу по справі у розмірі 5 000,00 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер, копію договору про надання правової допомоги № 28/10/2020 від 28.10.2020 року, копію акту прийому-передачі наданих юридичних послуг.
Заперечень з боку відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу не надходило, а суд, в свою чергу, вважає зазначену суму гонорару співмірною зі складністю справи.
Враховуючи все вищенаведене суд зазначає про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача підлягає стягненню саме у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача задовольнити.
Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.