Справа № 420/12983/20
(додаткове)
09 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльність та стягнення-,
До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу в день її звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 8992,69 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 8992,69 грн.; стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.08.2020 по 19.11.2020 року у розмірі 16 455,36 грн.
12.02.2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 з позовом до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльність та стягнення задоволено та визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» щодо не виплати ОСОБА_1 в день її звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 8992,69 грн. та зобов'язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 8992,69 грн., які передбачені довідкою №42 від 21.08.2020 року.
22.02.2021 року від представника позивача адвоката Хитрук І.С. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення (вх.№8628/21) в обґрунтування якої зазначено, що у позові вказано про попередній розрахунок суми судових втрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає 6 681,60 грн. з яких судовий збір - 1681,60 грн. та 5000 грн. витрати на правову допомогу. Проте при прийнятті рішення питання щодо судових витрат не вирішено, в зв'язку з чим представник позивача просить стягнути з відповідача 50% сплаченого судового збору за подання позову, тобто 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, суд вказує на те що суддя Іванов Е.А. з 01.03.2021 року перебував на курсах підвищення кваліфікації в зв'язку з чим заяву про ухвалення додаткового рішення розглянуто в перший день після їх закінчення.
Згідно до ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог
Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат зазначає наступне:
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що 04.09.2020 року між Адвокатом Хитрук Іваном Сергійовичем (надалі - адвокат) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено договір №1-11 (далі - Договір) про надання правової допомоги.
Відповідно до пункту 1 Договору адвокат зобов'язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, у відносинах з усім підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, судах України тощо у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, в тому числі у кримінальних провадженнях, а клієнт зобов'язується прийняти надані за цим Договором послуги та сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк, погоджені сторонами.
Згідно пунктів 3.1 та 3.2 Договору клієнт зобов'язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар) у фіксованому розмірі 5 000,00 грн. до ухвалення рішення суду першої інстанції по суті спору; додаткові витрати, що відповідають до завдання (доручення) не були включенні до загальної вартості юридичних послуг згідно договору сплачуються клієнтом на підставі окремих розрахунків.
З акту прийому-передачі робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 04.09.2020 року №1-11 від 09.02.2021 року вбачається наступні юридичні послуги надані адвокатом клієнту:
- вивчення документів по справі 05.09.2020 року, сума 500 грн.;
- підготовка і надання усної юридичної консультації 12.09.2020 року, сума 500 грн.;
- підготовка та подання адвокатського запиту від 19.10.2020 року, сума 400 грн.;
- написання та направлення позовної заяви до суду від 19.11.2020 року, сума 2000 грн.;
- написання та направлення відповіді на відзив від 01.02.2021 року до суду та відповідачу, сума 1600 грн.
Як вбачається зі змісту заяви представник позивача просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу по справі у розмірі 5 000,00 грн.
Аналізуючи вищезазначене, суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності з підстав чого також і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Також суд враховує то й факт, що згідно п.3.1 Договору позивачка повинна була сплатити кошти за правничу допомогу до ухвалення рішення суду по суті, проте доказів сплати таких до суду (після прийняття рішення по суті) не надавалось.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 3000,00 грн.
Що ж стосується стягнення судового збору за подання позову, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивачкою надано докази сплати судового збору за подання позову у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1911655584.1 від 19.11.2020 року.
Враховуючи вищенаведене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн., що є співмірним до задоволених позовних вимог.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 08564127) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Стягнути з Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. сплачені за подання позову.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.