Справа № 420/74/21
09 березня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
04.01.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 228569 від 14.12.2020 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем 05.11.2020 року відповідачем складений Акт № 242974 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого водій ОСОБА_2 керував т/з Mercedes-Benz НОМЕР_1 з перевищенням вагових норм до 20% без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області за наслідками розгляду Акту № 242974 від 05.11.2020 року складена постанова № 228569 від 14.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 , за порушення ч. 1 абз. 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 34000 грн. позивач вважає, що оскаржувана постанова Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Одеській області повинна бути скасована, оскільки автомобіль Mercedes-Benz НОМЕР_1 був переданий в оренду ТОВ «Віраж» на підставі якого та товарної накладної № 32783 від 05.11.2020 року ТОВ «Віраж» 05.11.2020 року здійснювало перевезення вантажу. Тобто, саме орендарем здійснювалось перевезення вантажу, а тому оскаржувана постанова, на переконання позивача, є протиправною.
11.01.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
25.02.2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржувана постанова є правомірною та прийнятою відповідно до законодавства та в межах наданих повноважень. Про розгляд справи на 14.12.2020 року позивач належним чином та завчасно викликаний, про що зроблена відмітка, дата та особистий підпис позивача на повідомленні-запрошенні на розгляд справи. Перевізником за даними правостосунками правомірно та обґрунтовано визнаний на розгляді справи 14.12.2020 року саме позивач. Яких-небудь документів щодо вибуття із власності, (користування), передачі їх іншій особі позивач під час перевірки транспортних засобів, а також на час розгляду справи відповідачу не надавав. Письмові пояснення, заперечення від позивача не надходили. Також, відповідач зазначає, що сам договір засвідчує намір сторін, що його уклали щодо використаним автомобілем. Доказів того, що такий договорір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, позивач не надав, як не надав жодної ТТН. Позивачем, на обґрунтування своєї позиції щодо передачі автомобіля іншій особі, не наведено доказів оформлення тимчасового реєстраційного талона (тимчасового тех.паспорта) на автомобіль, якими здійснюватися перевезення за спірними правовідносинами.
02.03.2021 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що твердження відповідача, наведені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованим. Щодо неможливості присутності на розгляд справи позивач зазначає, що з 10.12.2020 року по 25.12.2020 року переніс захворювання короновірусом та не мав можливості бути присутнім 14.12.2020 року підчас розгляду відповідачем справи про правопорушення, як і не мав можливості надати відповідні докази передачі транспортного засобу у оренду.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
12.08.2018 року автомобіль Mercedes-Benz, 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 , який є власником даного автомобіля (а.с.9).
13.08.2018 року між ТОВ «ВІРАЖ» та ТОВ «СПЕКТРОЮГСТРОЙ» укладено договір надання послуг за допомогою транспортного засобу № 1, відповідно до предмету якого Виконавець зобов'язується в установленому даним Договором порядку надавати Замовнику послуги по перевезенню бетону за допомогою МАЗ-6501С5 НОМЕР_2 , (надалі - транспортні засоби), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги в строки та па умовах, передбачених даним Договором. Замовник використовує отриманий за цим Договором транспортні засоби у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору. Виконавець повідомляє, що дані транспортні засоби не відчужені, не передані у користування третім особам та не обтяжені правами третіх осіб, крім тих прав, що передаються за цим Договором Замовнику. Замовник використовує дані транспортні засоби за їх технічним призначенням.
01.11.2018 року між ТОВ «ВІРАЖ» та ТОВ «СПЕКТРОЮГСТРОЙ» укладено додаткову угоду до Договору про надання послуг за допомогою транспортного засобу № 1 від 13.08.2018 року, яким до п.1.1 внесено зміни, а саме: «Перевізник зобов'язується у встановленому даним договором порядку надавати Замовнику послуги по перевезенню бетону за допомогою спеціалізованого вантажного автомобільного транспорту Виконавця у міських і міжміських сполученнях, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги надані Перевізником в строки та на умовах, передбачених цим договором» (а.с.17).
01.11.2018 року між ТОВ «ВІРАЖ» та ТОВ «СПЕКТРОЮГСТРОЙ» укладено додаткову угоду до Договору про надання послуг за допомогою транспортного засобу № 1 від 13.08.2018 року, яким до зазначеного договору внесено зміни, а саме:
«Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.1 розділу 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» до Договору, виклавши його у наступній редакції:
1.1 Перевізник зобов'язується в установленому даним Договором порядку надавати Замовнику послуги по перевезенню бетону за допомогою спеціалізованого вантажного автомобільного транспорту Виконавця у міських і міжміських сполученнях, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Перевізником послуги в строки та на умовах, передбачених даним Договором.
Сторони дійшли згоди внести зміни до розділу 9. «СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ ТА ІНШІ УМОВИ» до Договору, виклавши його у наступній редакції:
9.8. Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2018 р., а в частині здійснення розрахунків до повного їх виконання. У випадку якщо одна із Сторін не доведе до відома іншу Сторону про розірвання Договору за 10 днів до закінчення, цей Договір автоматично пролонгується на рік.
3. Інші умови Договору та Додатків до нього,не зазначені у даній Додатковій угоді, залишаються без змін.»
16.11.2019 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВІРАЖ» укладено договір оренди транспортного засобу №16/11, відповідно до предмету якого Орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується передати Орендареві (ТОВ «ВІРАЖ») в строкове, платне користування транспортні засоби: спеціальний вантажний-спеціальний бетонорозміщувач-С, марки Mercedes-Benz, модель - Actros 3241В номерний знак НОМЕР_3 , 2008 року випуску; спеціальний вантажний-спеціальний бетонорозмішувач-С, марки Mercedes-Benz, модель - АХОR 4140 номерний знак НОМЕР_4 , 2015 року випуску; спеціальний вантажний-спеціальний бетонорозмішувач-С, марки Mercedes-Benz, модель - АХОR 4140 номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску (надалі іменуються «автомобілі»), а Орендар зобов'язується прийняти автомобілі та використовувати їх виключно за цільовим призначенням, здійснювати за необхідності ремонт, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.
Розділом 3 вказаного договору передбачено, що розмір орендної плати за цим Договором становить 6000,00 грн за місяць. Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок або шляхом їх внесення у касу Орендодавця до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим. Розмір, форма, порядок, періодичність та спосіб внесення орендної плата за цим Договором можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін, яка оформлюється додатковою угодою Сторін (а.с.11).
16.11.2020 року ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВІРАЖ» складено акт прийому-передачі до договору оренди транспортного засобу №16/11 від 16.11.2020 року, за яким зазначені вище у договорі автомобілі передані ТОВ «ВІРАЖ».
В матеріалах справи наявна товарна накладна від 05.11.2020 року № 32783, постачальник: ТОВ «СпектрЮгСтрой», отримувач: ТОВ Ukrainian beer company distribution, автомобіль: НОМЕР_1 , товар: В25м350п4 Фібра 12м.куб. (а.с.8).
05.11.2020 року старшими державними інспекторами Горбаль С.І. та Зеленюк В.В. складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 242974 щодо перевірки транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , водій - ОСОБА_3 (а.с.35).
Як вбачається з акту під час перевірки виявлено порушення, а саме: перевезення вантажу згідно накладної № 32783, (В25м350п4 Фібра) з перевищенням вагових норм, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.35).
08.12.2020 року позивач отримав повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення КУпАП від 30.11.2020 року, в якому зазначено позивачу прибути 14.12.2020 року для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення по акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 242974 від 05.11.2020 року (з/б а.с.36).
14.12.2020 року розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 , виконуючим обов'язки Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Одеській області Кучеренко Г., прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 228569, якою з ФОП ОСОБА_1 , стягнуто 34000,00 грн штрафу за порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (з/б а.с.34).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема, Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення-перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).
Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (підпункт 4 п. 2 Порядку № 879).
Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 п. 2 Порядку № 879).
В п. 6 Порядку № 879 зазначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пунктів 12, 13, 14 зазначеного Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
Згідно з п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету (п. 26 Порядку № 879).
Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Отже, обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Предметом доказування у спірних правовідносинах є правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу як до особи, яку відповідач визнав перевізником, а також встановлення того, хто є дійсним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.
Як встановлено судом, 16.11.2019 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВІРАЖ» укладено договір оренди транспортного засобу №16/11, зокрема спеціальний вантажний-спеціальний бетонорозмішувач-С, марки Mercedes-Benz, модель - АХОR 4140 номерний знак НОМЕР_4 , 2015 року випуску. В свою чергу, 13.08.2018 року між ТОВ «ВІРАЖ» та ТОВ «СПЕКТРОЮГСТРОЙ» укладено договір надання послуг за допомогою транспортного засобу № 1. При цьому, як стверджує позивач, ТОВ «ВІРАЖ» здійснювало 05.11.2020 року перевезення вантажу на підставі Договору на перевезення вантажу та товарної накладної № 32783 від 05.11.2020 року. Проте, як вбачається з Договору на перевезення вантажу укладеного між ТОВ «ВІРАЖ» та ТОВ «СПЕКТРОЮГСТРОЙ», строк дії договору вказаний до 31.12.2018 року. Тобто, на момент здійснення перевезення вантажу 05.11.2020 року ТОВ «ВІРАЖ» на виконання Договору на перевезення вантажу № 1 укладеного з ТОВ «СПЕКТРОЮГСТРОЙ» 13.08.2018 року вказаний договір втратив чинність. Доказів пролонгування дії зазначеного договору позивачем до суду не надано. Суд зауважує, що вказані договори не були надані під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансінспекції.
Суд зазначає, що ст.799 ЦК України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Поряд з цим саме ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір с нікчемним.
Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Договір оренди, на який посилається позивач, укладений сторонами в письмовій формі, проте не є нотаріально посвідченим, що свідчить про його нікчемність та відсутність юридичних наслідків. Вказані обставини свідчать про сумнівність укладеного договору.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Водієм, як убачається зі змісту акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.11.2020, працівникам Укртранспебпеки надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, проте не надано договір оренди транспортного засобу або його засвідчена копія.
Відповідно до приписів п. 6.3 Інструкції № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Позивачем не були надані докази тимчасової реєстрації транспортного засобу.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що надана позивачем до суду копія договору оренди транспортних засобів не є достатнім, належним та допустимим доказом того, що вказаний транспортний засіб, наданий позивачем в оренду ТОВ «ВІРАЖ» дійсно перебував в оренді на момент перевезення вантажу 05.11.2020 року і позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу у зазначену дату. Таким чином, доводи позивача про те, що належний йому автомобіль Mercedes-Benz, модель - АХОR 4140 номерний знак НОМЕР_4 , перебував в оренді на час вчинення порушення не підтверджено належними та допустимими доказами, а наявні у справі письмові докази підтверджують той факт, що ФОП ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу, так і суб'єкт господарювання, в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є перевізником, отже несе встановлену законом відповідальність за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача або перевізника до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу. В разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено обов'язок отримання дозволу компетентного органу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.
Також, суд не вважає беззаперечними та належними доказами надані позивачем платіжні доручення № 1765 від 27.03.2020 року на суму 6000,00 грн, № 2775 від 26.02.2021 року, акт звірки за листопад 2019 року та оборотно-сальдова відомість за 15.11.2019 року - 28.08.2021 року, адже за встановлених вище судом обставин, вказані докази не спростовують по суті встановлених судом порушень позивачем законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 72-73, 77, 90, 242-246, 250-251, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Л.М. Токмілова
.