09 березня 2021 р. Справа № 400/5940/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не проведення починаючи з 11.07.2008 року перерахування пенсії ОСОБА_1 на підставі пп. «в» п. 7 Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 7 Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713) з 11.07.2008 року, з урахуванням здійснених виплат без обмеження граничним розміром.
Ухвалою від 23.12.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з часу призначення пенсії як працівнику льотного складу, має право на проведення перерахунку пенсії на підставі підпункту «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу № 418 та виплати її в подальшому без обмеження граничним розміром, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із відповідною заявою до ГУ ПФУ. Проте відповідач листом від 17.04.2020 року № 1584-1452/Ф-02/8-1400/20 відмовив позивачу у призначенні та перерахунку пенсії з підстав пп. «в» п. 7 Порядку № 418, що на думку позивача порушує його право на належний соціальний захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення.
В обґрунтування вимоги щодо виплати пенсії без обмеження її розміру позивач вказав на те, що пенсія була призначена йому до 01.01.2016 року - до набрання законної сили Законом України № 3668 - а отже, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668, обмеження пенсії максимальним розміром на нього не поширюються.
Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що норми Положення № 418 поширюються лише на осіб, які набули необхідний пільговий стаж до набрання чинності Закону України № 1058. Оскільки станом на 31.12.2003 року у у позивача відсутній спеціальний стаж 25 років, то підстави для перерахунку пенсії відповідно до пп. «в» п. 7 Порядку № 418 відсутні.
Щодо вимоги про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її мак5симальним розміром відповідач зазначив, що оскільки на момент набрання чинності Законом України № 3668 пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, то на позивача не поширюються норми п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3688.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач з 2008 року отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотного та льотно-випробувального складу, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі також - Закон України № 1788) та розраховано згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі також - Закон України № 1078).
В березні місяці 2020 року, з отриманням від ГУ ПФУ відомостей про призначення пенсії з 11.07.2008 року та ознайомленням із пенсійною справою, позивачу стало відомо, що відповідно до протоколу № 572218 від 11.07.2008 року управлінням ПФУ в Заводському районі міста Миколаєва йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 1058. Відтак, з часу призначення пенсії як працівнику льотного складу, позивач на його думку має право на проведення перерахунку пенсії на підставі пп. «в» п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (далі та раніше за текстом - Порядок № 418).
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 54 Закону України № 1788 право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 року (Порядок № 412).
Відповідно до п. 7 Порядку № 418 року пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
З аналізу наведених норм вбачається, що працівники льотного і льотно-випробного складу мають право на призначення пенсії ва окремими законодавчими нормами, застосування яких дозволяється за наявності, зокрема, у чоловіків 25 років вислуги на посадах, що віднесені льотного і льотно-випробного складу.
При цьому, спеціальними законодавчими актами (в даному випадку ст.ст. 51, 54 Закону України № 1788 та Порядком № 418) передбачено не тільки особливості визначення середнього заробітку для призначення пенсії, а й запроваджено починаючи з березня 2005 року спеціальний механізм щорічного перерахунку вже призначеної пенсії з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача на час призначення пенсії складає 26 років 11 місяців 6 днів (в тому числі льотний та льотно-випробний стаж - 30 років 4 місяці 6 днів), тобто перевищує показник у 25 років.
Отже, позивач має право на щорічний перерахунок раніше призначеної йому пенсії відповідно до п. 7 Порядку № 418 з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати.
Також, згідно положень п. 7 Порядку № 418 максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників льотно-випробного складу не може перевищувати 85 процентів заробітку. Крім того, працівникам льотно-випробного складу до пенсії за вислугу років нараховуються надбавки та підвищення, передбачені статтями 21 та 77 Закону. Заробіток для обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу визначається в такому порядку: а) у разі призначення (перерахунку) пенсії, яка обчислена із заробітку до 1992 року, скоригований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 395 від 20.07.1992 «Про додаткове коригування рівнів державних пенсій» (ЗП України, 1992 року., № 8, ст.188) середньомісячний заробіток підвищується за коефіцієнтом, який визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на 1005 карбованців; б) якщо пенсія обчислюється з урахуванням заробітку після 01.01.1992 року, то частина заробітку до 01.01.1992 року коригується відповідно до підпункту «а» цього пункту, а заробіток за кожний місяць після 01.01.1992 року збільшується на коефіцієнт, що визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на середню заробітну плату працівників народного господарства за відповідний місяць. З одержаної суми обчислюється пенсія за нормами, встановленим Законом України «Про внесення змін до статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; в) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Виплата пенсії здійснюється з урахуванням абзаців четвертого та п'ятого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі та раніше за текстом - Закон України № 3688) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказаним законом внесено зміни до низки інших законів, зокрема до ч. 3 ст. 85 Закону України № 1788.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України № 1788 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 85 Закону України № 1788 викладена в редакції Закону України № 3668; із змінами, внесеними згідно із Законами від 24.12.2015 року № 911-VIII та від 06.12.2016 року № 1774-VIII.
Так само, ч. 3 ст. 27 Закону України № 1058 (у редакції зазначених вище законів) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас, як визначено абзацами 1 та 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668, обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Крім того, у п. 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII передбачено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016 року.
Судом встановлено, що пенсійним органом застосоване обмеження розміру пенсії позивача до виплати максимальною величиною.
Разом з цим, як встановлено судом, позивачу пенсію за вислугу років призначено у 2008 році, тобто, до набрання чинності змінами, запровадженими Законом України № 3668, а також - до внесення змін у ч. 3 ст. 27 Закону України № 1058 та ч. 3 ст. 85 Закону України № 1788 Законами від 24.12.2015 року № 911-VIII та від 06.12.2016 року №1774-VIII.
Наведене, з урахуванням зазначених вище положень абзацу 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668, є підставою для висновку про те, що обмеження пенсії максимальним розміром на позивача не розповсюджується.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 року у справі № 127/4267/17.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно посилань відповідача на наведені вище приписи абзацу другого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, суд зауважує, що ними передбачено виключно обмеження у виплаті пенсіонерам сум індексації, а також проведення перерахунку пенсії у разі збільшення прожиткового мінімуму. Водночас цією нормою не передбачено обмеження у виплаті основного розміру пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, доплат тощо, а тому ці положення не поширюються на позивача.
Суд зауважує, що чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Тобто, згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Відповідно до роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції та в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17.03.2004 року, № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року, № 8-рп/99 від 06.07.1999 року, № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року, № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року).
Таким чином, право позивача на нарахування пенсії без її обмеження є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
За таких обставин, обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати позивачеві із посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого на позивача не поширюються, є протиправним.
Суд звертає увагу, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19.06.2012 року).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Колишнього короля Греції та інших проти Греції» (The former king of Greece and others v. Greece), заява № 25701/94, п.п.79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами ст. 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.
Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов'язок суду зобов'язати суб'єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 260, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не проведення починаючи з 11.07.2008 року перерахування пенсії ОСОБА_1 на підставі пп. «в» п. 7 Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) згідно пункту 7 Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713) з 11.07.2008 року, з урахуванням здійснених виплат без обмеження граничним розміром.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.03.2021 року.
Суддя О.В. Малих