09 березня 2021 р. Справа № 400/1417/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2020 р. № 00002423305, № 00002413305,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС) від 04.03.2020 року № 00002423305 та № 00002413305.
Ухвалою від 06.04.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що операція прощення (анулювання) позивачу кредитором заборгованості відповідає умовам п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: кредит не був погашений позивачем до 01.01.2014 року; прощення боргу здійснено після 01.01.2015 року та за кредитом, виданим в іноземній валюті; рішення щодо прощення боргу прийнято банком самостійно, не пов'язано із процедурою його банкрутства та закінчення строку позовної давності. Отже, ГУ ДПС помилко вважає суму прощеного позивачу кредиту додатковим благом.
Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що банком здійснено анулювання боргу, а не суми курсової різниці, отже така сума є додатковим благом та підлягає оподаткуванню. При цьому, доказів реструктуризації боргу шляхом його зменшення на суму курсової різниці або відмови банку в її проведенні, що є обов'язковою умовою для застосування п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, позивачем не надано.
У відповіді на відзив позивач свої вимог підтримав у повному обсязі.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
27.08.2008 року між позивачем та АТ «Індустріально-Експортний Банк» укладено кредитний договір № 89 на суму 90000,00 дол. США зі строком користування кредитом: з 27.08.2008 року по 26.08.2018 року.
22.12.2016 року між позивачем та ПАТ «Креді Агріколь Банк» (як правонаступником АТ «Індустріально-Експортний Банк») укадено договір про внесення змін та доповнень № 2 (про зміну валюти та часткове прощення боргу) до кредитного договору № 89 від 27.08.2008 року, відповідно до п. 4 якого сторони домовились, що за умови погашення позивачем в день укладання цієї угоди заборгованості за кредитом у розмірі не менше ніж 30% від суми заборгованості по кредиту, що становить 573962,10 грн., банк припиняє зобов'язання позивача щодо погашення залишку кредиту у розмірі 70% від суми заборгованості за кредитом, що становить 1339244,90 грн.
28.04.2017 року позивач подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, відповідно до якої позивачем нараховано - та в подальшому сплачено - податок на доходи фізичних осіб у сумі 836,40 грн. та військовий збір у розмірі 69,70 грн. Сума доходів, з якої розраховані податкові зобов'язання становить 4646,69 грн.
У період з 28.01.2020 року по 03.02.2020 року ГУ ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору від одержаного доходу за ознакою « 126» (додаткове благо) у вигляді анульованої основної суми кредитної з заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки складено Акт від 10.02.2020 року № 150/14-29-33-05-11/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення позивачем:
- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, а саме: заниження та несплата податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 240227,68 грн.;
- п. 16 прим. 1 підр. 1 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено та несплачено військовий збір за 2016 рік на суму 20018,97 грн.;
- пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44 ПК України щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено відсутність (не надання) первинних документів.
04.09.2020 року, на підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС сформовано податкові повідомлення-рішення:
- 00002413305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 20018,97 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5004,74 грн.;
- № 00002423305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 240227,68 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 60056,92 грн.
Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Приймаючи рішення у справ, суд виходить з наступного:
Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
У відповідності до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Згідно пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Підпункт 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» № 321-VIII від 09.04.2015 року, положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 826/6896/17, від 01.10.2019 року № 826/4578/17, від 29.01.2019 року № 821/707/17, від 10.04.2020 року у справі № 500/583/19.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень № 2 (про зміну валюти та часткове прощення боргу) до кредитного договору № 89 від 27.08.2008 року від 22.12.2016 року, укладеному між позивачем та ПАТ «Креді Агріколь Банк», банк припинив зобов'язання позивача щодо погашення залишку кредиту у розмірі 70% від суми заборгованості за кредитом, що становить 1339244,90 грн.
Таким чином, борг позивача в сумі 1339244,90 грн., анульований (прощений) банком є основною сумою кредитної заборгованості, що позивачем не заперечується.
Основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зазначений прощений кредитором борг у розмірі 1339244,90 грн. є додатковим благом позивача, з якого повинен бути сплачений податок.
Крім того, згідно з п. 7 договору про внесення змін та доповнень № 2 (про зміну валюти та часткове прощення боргу) до кредитного договору № 89 від 27.08.2008 року від 22.12.2016 року, банк повідомив позивача, що при прощенні боргу у нього відповідно до умов ПК України виникає оподаткований дохід та він зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.
Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що недекларування фізичною особою додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми суми основного боргу за кредитом є порушенням, відповідно наявні підстави для донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
Оскільки у позивача виник обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, у контролюючого органу також були правові підстави для нарахування грошового зобов'язання зі сплати військового збору та штрафних санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2020 року № 00002423305 та № 00002413305 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.03.2021 року.
Суддя О.В. Малих