88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
02.03.2021 м. Ужгород Справа № 907/601/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.
розглянувши позовну заяву державного підприємства Великоберезнянське лісове господарство, смт. В.Березний до фізичної особи підприємця Шоляк Василя Юрійовича, с. Стужиця Великоберезнянського району про стягнення суми 18 511,76 грн.
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Державне підприємство Великоберезнянське лісове господарство звернулось до господарського суду Закарпатської області із позовом до фізичної особи підприємця Шоляк Василя Юрійовича, с. Стужиця В. Березнянського району про стягнення суми 18 511,76 грн. шкоди у порядку регресу за завдану шкоду навколишньому природному середовищу через неналежне виконання умов договорів про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісівництвом при розробці лісових деревних ресурсів в кварталі 18 виділ 11, кварталі 18 виділ 16, кварталі 5 виділ 12, кварталі 5 виділ 14 Жорнавського лісництва, в кварталі 8 виділ 2 Костринського лісництва та в кварталі 11 виділ 1.3, кварталі 9 виділ 2.3 Великоберезнянського лісництва ДП Великоберезнянське ЛГ, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 1166 , 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 105, 107 Лісового кодексу України.
Ухвалою суду від 11.10.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
30.10.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з приєднанням до неї відповідних доказів.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/601/19, призначено підготовче засідання на 03.12.2019.
Ухвалою суду від 03.12.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 14.01.2020.
Ухвалою суду від 14.01.2020 було продовжено строк та відкладено підготовче засідання на 04.02.2020р.
У підготовчому засіданні 04.02.2020 року судом оголошено перерву, відповідно до вимог п. 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України до 24.02.2020 року.
У підготовчому засіданні 24.02.2020 року судом оголошено перерву, відповідно до вимог п. 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України до 03.03.2020 року.
Ухвалою суду від 03.03.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2020.
Ухвалю Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2020 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України карантинні заходи продовжено до 11.05.2020 року. Розпорядженням голови Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 №01-03/4-о/д з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19), було відкладено розгляд справи по суті №907/601/19 в межах розумного строку.
Ухвалою суду від 04.02.2021 призначено розгляд справи по суті на 02 березня 2021 року.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Вказує на те, що позов зумовлений порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства при виконанні укладених між сторонами договорів про виконання робіт та надання послуг пов'язаних з лісівництвом. Стверджує, що вказане встановлено актом перевірки Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 28 жовтня 2016 року, згідно якого в кварталі 18 виділ 11, кварталі 18 виділ 16, кварталі 5 виділ 12, кварталі 5 виділ 14 Жорнавського лісництва, в кварталі 8 виділ 2 Костринського лісництва та в кварталі 11 виділ 1.3, кварталі 9 виділ 2.3 Великоберезнянського лісництва ДП «Великоберезнянське ЛГ» допущено порушення вимог лісового законодавства (незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубок від порубкового залишку, пошкодження дерев до ступеня не припинення росту, пошкодження дерев до ступеня припинення росту).
За доводами позивача, порушення спричинені недотримання відповідачем договірного зобов'язання щодо забезпечення дотримання чинного законодавства з охорони природи під час виконання робіт, внаслідок чого позивач поніс збитки, сплативши суму 18 511, 76 грн., яку просить відшкодувати за рахунок відповідача в порядку регресу.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні. Зазначає, що його не було запрошено під час проведення перевірки Державною екологічною інспекцією.
Вказує на те, що при закінченні робіт на лісосіках до нього зауважень з боку ДП «Великоберезнянського ЛГ» не було, крім того, з моменту здачі робіт до проведення перевірки пройшло багато часу і тому в межах лісосік вказані порушення могли бути спричинені будь ким, адже за збереження лісфонду по закінченню відповідних робіт він вже не ніс відповідальність.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем та відповідачем, суд-
Між сторонами спору існували договірні відносини з виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісництвом, оформлені договорами №36 від 2.04.2016, №43 від 20.05.2016, №53 від 24.06.2016, від №63 від 12.07.2016, №68 від 13.07.2016 за умовами яких відповідач (виконавець) має право та зобов'язується на власний ризик; власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом (код 02.40.1 за ДК 016-2010) за завданням «Замовника», який в свою чергу має право зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. ( п.1.1 Договору).
Склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим Договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у Додатках, які є невід'ємною частиною даною Договору (п.1.2 Договору).
У відповідності до п.5.2 договорів Виконавець зокрема зобов'язаний: керуватися чинним законодавством та нормативно-правовими актами, що діють у лісовому господарстві та лісовій промисловості; Забезпечити дотримання чинного законодавства та охорони праці, пожежної безпеки охорони природи, та інших діючих нормативно-правових актів України під час виконання: робіт (Додаток № 3) як на лісосіці так і за її межами;
Відповідно до актів приймання - передачі лісосіки для розробки, підписаних між сторонами до договорів №68, 36, 63, 43, 53 відповідач виконував роботи пов'язані з лісозаготівлею в Костринському лісництві квартал 8 виділі 2, в Жорнавському лісництві квартал 18 виділ 16, виділ 11, в Великоберезнянському лісництві квартал 11 виділ 1.3, квартал 9 виділ 2.3.
Службовими особами Державної екологічної інспекції в Закарпатській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Великоберезнянське ЛГ» при розробці лісосічного фонду, за результатами якої було виявлено ряд порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та складено акт від 28 жовтня 2016 року.
За вказаним актом перевірки, при розробці лісових деревних ресурсів в кварталі 18 виділ 11, кварталі 18 виділ 16, кварталі 5 виділ 12, кварталі 5 виділ 14 Жорнавського лісництва, в кварталі 8 виділ 2 Костринського лісництва та в кварталі 11 виділ 1.3, кварталі 9 виділ 2.3 Великоберезнянського лісництва ДП «Великоберезнянське ЛГ» допущено порушення вимог лісового законодавства (незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубок від порубкового залишку, пошкодження дерев до ступеня не припинення росту, пошкодження дерев до ступеня припинення росту) у зв'язку з чим нараховані майнові стягнення у сумі 18 511, 76 грн.
Вищевказана сума майнових стягнень сплачена ДП «Великоберезнянське ЛГ» на користь Ставненської сільської ради у відповідності з платіжним дорученням № 26 від 10 січня 2017 року, Тихівської сільської ради у відповідності з платіжним дорученням № 1261 від 24 листопада 2016 року, Костринської сільської ради у відповідності з платіжним дорученнями № 1262 від 24 листопада 2016 року, Мaлоберезнянської сільської ради у відповідності з платіжним дорученням № 28 від 10 січня 2017 року.
Вимога позивача про відшкодування відповідачем в регресному порядку завданої шкоди обґрунтована посиланням на умови укладених з відповідачем договорів, за якими виконавець зобов'язався забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно правових актів України під час виконання робіт як на лісосіці, так і за її межами, оскільки фізична особа-підприємець Шоляк Василь Юрійович взяв на себе зобов'язання по виконанню законодавства, що діють в лісовому господарстві та лісовій промисловості, провести очищення лісосіки від порубочних решток, а також про повну відповідальність за порушення законодавства України з охорони природи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
До основних принципів охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" віднесено зокрема: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Нормами ч. ч. 3, 4 ст. 17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, тощо.
Приписами статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно положень ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.
Згідно положень ст. 86, 90 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому у відповідності з ч. 2 цієї норми під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку визначених законодавством України.
Вказане кореспондується і з положеннями ст. ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища згідно яких підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Статтею 228 Господарського кодексу України встановлено право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу. Інститут регресних вимог і в господарському законодавстві покликаний захистити інтереси особи, яка в силу певних обставин відшкодувала збитки, що фактично були спричинені третіми особами. Важливість цієї норми обумовлена тим, що в господарському законодавстві учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто тягар доведення відсутності своєї вини покладений на особу, яка порушила зобов'язання, оскільки його вина презюмується.
Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. Стягнення відшкодованих збитків у порядку регресу є правом для всіх учасників господарських відносин, крім державних (комунальних) підприємств, для яких вжиття заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання за наявності підстав розглядається як обов'язок.
В даному випадку, факт порушення законодавства підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 28 жовтня 2016. Даний акт перевірки є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті та матеріалах перевірки, в установленому порядку належними і допустимими доказами не спростовані.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази оскарження вищезазначеного акту перевірки у встановленому законом порядку, а відтак, на час вирішення спору він є чинним.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача суму 18511,76 грн. збитків.
З огляду на встановлене актом перевірки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області правопорушення; факт відшкодування позивачем суми нарахованої шкоди, що підтверджено відповідними доказами; недоведення відповідачем відсутності своєї вини у вчиненні спірного правопорушення та відсутність у матеріалах справи доказів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми 18511,76 грн. збитків.
Щодо тверджень відповідача про те, що при закінченні робіт на лісосіках до нього зауважень з боку ДП «Великоберезнянського ЛГ» не було, а також про те, що вказані порушення могли бути спричинені будь ким, суд вважає безпідставними, оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, опосередковані договорами з виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісництвом, за якими позивач, як постійний лісокористувач доручив відповідачу, як суб'єкту господарювання, надати послуги, пов'язані з лісівництвом (код 02.40.1 за ДК 016-2010), передав відповідачу ділянки як матеріально-цінний об'єкт для спеціального лісокористування, а відповідач прийняв ділянки та зобов'язався забезпечити дотримання чинного законодавства з охорони природи як на лісосіці так і за її межами.
Даними угодами передбачено обов'язок відповідача, як виконавця, провести очищення лісосіки від порубочних решток, яке повинне забезпечувати можливість обробітку грунту, садіння і догляд за лісовими культурами та природним оновленням (пункт 5.2.9 договору). Також сторонами узгоджено складання та підписання акту огляду місць використання лісових ресурсів (додаток №7 до договору), які суду не надано, що також позбавляє можливості стверджувати про передачу виконавцем замовнику відповідної лісосіки в належному стані.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство», смт. В.Березний про стягнення суми 18511,76 грн. збитків підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи підприємця Шоляк Василя Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство» (89000, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, селище міського типу Великий Березний, вулиця Рибарська, будинок 18, код ЄДРПОУ 22114543) суму 18511, 76 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 76 коп.) збитків.
3.Стягнути з Фізичної особи підприємця Шоляк Василя Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство» (89000, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, селище міського типу Великий Березний, вулиця Рибарська, будинок 18, код ЄДРПОУ 22114543) суму 1921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ для примусового виконання рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.03.2021
Суддя О.Ф. Ремецькі