вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.03.2021м. ДніпроСправа № 904/144/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничо-комерціного підприємства "Дія" (м. Дніпро)
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості в сумі 79 800 грн. 00 коп. за простим векселем серії АА 0418283 від 10.04.2001
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничо-комерціне підприємство "Дія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач) заборгованість в сумі 79 800 грн. 00 коп. за простим векселем серії АА 0418283 від 10.04.2001.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з погашення векселя серії АА 0418283 від 10.04.2001 у встановлений термін.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 4535/21 від 28.01.2021), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є правонаступником векселедавця (Шахти ім. Артема Державного підприємства "Рудоуправління ім. Кірова"). Більше того, в рамках реструктуризації "РУ ім Кірова" відповідно до наказу Державного комітету промислової політика України від 19.04.2001 за № 165 шахта ім. Артема (як підрозділ) для збільшення статутного капіталу КДГМК "Криворіжсталі" не передавалась. Відповідно до додатку № 1 вказаного наказу передавались тільки виробничі потужності Шахти ім. Артема.
Слід відзначити, що ухвалою суду від 11.01.2021, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано позивачу, у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати суду, а також усім учасникам справи відповідь на відзив з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 166 ГПК України.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Станом на 09.03.2021 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки в усіх учасників справи було достатньо часу для подання як заяв по суті справи так і доказів, на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі "Уніфікований закон", з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 №3480-ІV "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 № 827-ХІV "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 № 828-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" у редакції, чинній на відповідний момент.
Згідно з частиною 7 статті 164 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (стаття 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
Так, 10.04.2001 Шахтою ім. Артема Державного підприємства "Рудоуправління ім.Кірова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничо-комерціне підприємство "Дія" був емітований простий вексель серії АА 0418283, номінальною вартістю 79 800 грн. 00 коп., зі строком платежу - 10.07.2017 (а.с.8).
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Положеннями статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захист) від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Векселі,, який видасться на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасата або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.
Від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.
Так, вексель, сплата за яким прострочена, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом, належним чином підписаний начальником шахти та головним бухгалтером Шахтою ім. Артема Державного підприємства "Рудоуправління ім. Кірова" та скріплений печаткою підприємства.
Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить:
1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
3) зазначення строку платежу;
4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;
6) зазначення дати і місця складання простого векселя;
7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець)
У разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону про перекази і векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року
Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця (стаття 76 Уніфікованого Закону).
Відповідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними (стаття 33 Уніфікованого Закону).
Стаття 5 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначає, що відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.
Згідно статті 78 Уніфікованого Закону про прості векселі та переказні векселі векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем.
У силу положень статей 53, 77, 78 Уніфікованого закону векселедержатель має право пред'явити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.
Під правом вимоги за векселем розуміється право векселедержателя заявити позов згідно зі змістом положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 38, 44, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що держатель простого векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. У випадку відмови векселедавця у платежі, власник векселя має підтвердити таку відмову автентичним документом (протест у неплатежі). Протест у неплатежі за простим векселем, якій підлягає оплаті на визначену дату, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Протест - це офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчіть про ухилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків. Опротестований вексель - це вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати.
В той же час, пред'являючи позов саме до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", позивач посилався на таке. 30.03.2001 Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ № 135 від 30.03.2001 "Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь". Як вбачається з вказаного наказу, на відповідну робочу комісію було покладено обов'язки щодо розгляду питань, пов'язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства "Рудоуправління імені Кірова" до криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь", в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з пунктами 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 "Про подальшу реструктуризацію РУ "ім. Кірова" майно державного підприємства "Рудоуправління імені Кірова" передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом 01.04.2001. Пунктами 3,1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс КДГМК "Криворіжсталь"; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ і. Кірова станом на 01.05.2001, які передаються до КДГМК "Криворіжсталь". Відповідно до додатку № 1 до наказу № 165 від 19.04.2001 "Укрупнений перелік об'єктів та виробничих потужностей РУ "ім. Кірова", що підлягають передачі на баланс "ДГМК "Криворіжсталь" є "шахта ім. Артема" (векселедавець). Згідно зі статтею 5 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на час реструктуризації) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами. Згідно зі статтею 34 Закону "Про підприємства в Україні" ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов'язки реорганізованого підприємства. За таких обставин, позивач вважає, що правонаступником прав та обов'язків шахти ім. Артема" є КДГМК "Криворіжсталь", оскільки майно структурного підрозділу РУ ім. "Кірова" шахти перейшло саме до КДГМК "Криворіжсталь". Як зазначив позивач, в 2005 році КДГМК "Криворіжсталь" змінило найменування на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", до якого позивач і звернувся із позовом.
Відповідач проти задоволення позову заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є правонаступником векселедавця.
Суд погоджується із вказаними запереченнями відповідача, з огляду на наступне.
Відповідач є неналежним відповідачем по справі, оскільки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником векселедавця (Шахти ім. Артема Державного підприємства "Рудоуправління ім. Кірова"). Більш того в рамках реструктуризації "РУ ім Кірова" відповідно до наказу Державного комітету промислової політика України від 19.04.2001 за № 165 шахта ім. Артема (як підрозділ) для збільшення статутного капіталу КДГМК "Криворіжсталі" не передавалась; відповідно до додатку № 1 вказаного наказу передавались тільки виробничі потужності Шахти ім. Артема.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.
Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємо зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.
Згідно із частинами 1 та 6 статті 34 Закону "Про підприємства в Україні" ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.
У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20.04.1994 № 43/79/5 (далі - Положення; втратило чинність 25.08.2015) було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об'єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства зі складу об'єднань, зазначених у підпункті "б" пункту 3.1 цього Положення. Об'єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об'єднань.
Розподільний баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов'язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи. Між РУ ім. Кірова та КДГМК "Криворіжсталь" (правонаступником якого є відповідач) розподільчий баланс не складався; було підписано тільки акт приймання-передачі основних фондів від 29.05.2001.
Крім того, у наказі Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 йдеться про процес "реструктуризації" ДП "РУ ім Кірова" натомість відсутні відомості про реорганізацію. Згідно з пунктом 1.1 Наказу № 165 від 19.04.2001 майно ДП "РУ ім. Кірова" передається для цілей збільшення статутного фонду, тобто процедури злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення юридичних осіб - не відбувалось. При цьому ДП "РУ ім. Кірова" не було ліквідовано в 2001 році, ліквідація відбулась лише в 2011 році на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 по справі №Б38/330-10, копія якої долучена до матеріалів справи.
Більше того, у відповідності до частини 4 статті 34 Закону України "Про підприємство в Україні" будь-яка реорганізація тягне за собою виключення об'єкта, що реорганізується, з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій. При цьому ДП "РУ ім. Кірова" було визнано банкрутом через 10 років з моменту передачі активів і виключено з відповідного реєстру лише у 20.09.2011. Із вказаного вбачається, що в 2001 року реорганізація ДП "РУ ім. Кірова" не відбувалась, натомість йшов процес реструктуризації (передачі окремих активів на баланс КДГМК "Криворіжсталь"), який не передбачає правонаступництва шахти ім. Артема.
В статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" зазначено, що в процесі приєднання одного підприємство до іншого, до останнього переходять усі майнові права і зобов'язання товариства, що приєднується підприємством. В даному випадку, шахта ім. Артема була у складі ДП "РУ ім. Кірова", як структурний підрозділ, тобто шахта ім. Артема -не було окремим підприємством, а відтак не приєднувалось до КДГМК "Криворіжсталь". В результаті не було приєднання в розумінні приписів законодавства, яке передбачає перехід прав то обов'язків, натомість передавалися активи і частина пасивів структурного підрозділу.
Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2011 по справі №Б38/330-10 (справа про банкрутство ДП "РУ їм Кірова") визнані грошові вимоги ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (як правонаступника КДГМК "Криворіжсталь") як кредитора ДП "РУ ім. Кірова" на суму 47 193 грн. 29 коп. (4 черга). Отже, у разі, якщо б існувало правонаступництво, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не могло заявити вимоги щодо особи, правонаступником якої воно є.
Слід також наголосити, що обставини правонаступництва Шахти ім. Артема Державного підприємства "Рудоуправління ім. Кірова" та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" вже були предметом розгляду в судах, зокрема, у справі № 212/2526/16-ц, за результатом розгляду якої було встановлено, що не знайшов свого підтвердження при розгляді справи факт правонаступництва ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" по відношенню до підприємства РУ ім. Кірова (постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017 по справі № 212/2526/16-ц, провадження №22ц/774/2027/К/16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/67526127).
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про стягнення заборгованості в сумі 79 800 грн. 00 коп. за простим векселем серії АА 0418283 від 10.04.2001 з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничо-комерціного підприємства "Дія" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості в сумі 79 800 грн. 00 коп. за простим векселем серії АА 0418283 від 10.04.2001 - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничо-комерціне підприємство "Дія".
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко