вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.03.2021м. ДніпроСправа № 904/7002/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 51 594 грн. 86 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 16.12.2020 № б/н, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за несвоєчасну доставку вантажів у загальній сумі 51 594 грн. 86 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у серпні 2020 відповідачем здійснено перевезення порожніх власних вагонів до станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці, одержувачем яких є ПрАТ "Інгулецький ГЗК". Позивач стверджує, що згідно із змістом залізничних накладних, які підтверджують спірні перевезення, вагони були доставлені на адресу позивача із простроченням. Відповідно до доданого розрахунку штраф за несвоєчасну доставку вантажів у вказаний період складає 51 594 грн. 86 коп.
У позовній заяві позивачем викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, які складаються з суми судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 5 405 грн. 95 коп.
Ухвалою господарського суду від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
19.01.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, просив суд зменшити розмір нарахованого штрафу на 50%, посилаючись на скрутне фінансове становище, значний розмір штрафу та відсутність збитків у позивача.
25.01.2021 на електронну адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а заперечення відповідача окрім посилань на норми законодавства не містять жодних обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу про відмову в задоволенні позову. Вважає, що у даній справі відсутні підстави для зменшення розміру штрафу, про яке заявляє залізниця, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження поважності причин неналежного виконання своїх зобов'язань, надані відповідачем документи на підтвердження скрутного фінансового становища стосуються періоду 2018-2019 та 1 кварталу 2020 і жодним чином не характеризують фінансовий стан відповідача на теперішній час. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не скористався правом на надання заперечень на відповідь на відзив позивача, в порядку ст. 167 ГПК України у встановлений судом строк, у зв'язку із чим господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
У серпні 2020 відповідачем здійснено перевезення вантажів (власних порожніх вагонів) до станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці, одержувач - Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: № № 35599356, 35602937, 42783175, 42783357, 42783373, 42783381, 42783449, 42783456, 42783472, 42809285, 42809335, 42809368, 42811752, 42811760, 42811778, 42811786, 42811794, 42811802, 42811810, 42811828, 42811836, 42811844, 42811851, 42811877, 42811885, 42811893, 42811901, 42811919, 42812495, 42814020, 42814046, 42814053, 42814061, 42814087, 42814103, 42814210, 42814228, 42814236, 42814244, 42814269, 42855833, 42868430, 42880757, 45397056, 45397072, 45397080, 45397205, 45397221, 45397247, 45399268, 45426574, 45397189, 45399235, 45426566, 42880815, 45305067, 45397023, 45397031, 45397098, 45397106, 45397114, 45397148, 45397254, 45397262, 45397288, 45417482, 45417623, 45421906, 45399284, 45399490, 45426582, 45426590, 45417482, 45417623, 45421906, 45426608, 45426624, 45426657, 42814418, 45397049, 45397171, 45397296, 45426558, 45427069, 45436631, 45436649, 45436656, 45436664, 45436680, 45436698, 45440989 (а.с. 13-108).
Позивач зазначає, що під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на вказаних залізничних накладних.
Відтак, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 51 594 грн. 86 коп., що і є предметом спору.
Предмет доказування у даній справі становлять наступні обставини:
- здійснення відповідачем перевезення вантажів за спірними залізничними накладними;
- факт несвоєчасного виконання зобов'язань та наявність правових підстав для відповідальності відповідача;
- правомірність нарахування штрафу;
- наявність або відсутність вини відповідача у простроченні доставки вантажів за залізничними накладними, перелік яких наведено в позові;
- наявність або відсутність фактичних обставин, які дають суду право на зменшення суми нарахованого штрафу.
Позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги та які входять до предмета доказування в даній справі, надано:
- залізничні накладні № № № № 35599356, 35602937, 42783175, 42783357, 42783373, 42783381, 42783449, 42783456, 42783472, 42809285, 42809335, 42809368, 42811752, 42811760, 42811778, 42811786, 42811794, 42811802, 42811810, 42811828, 42811836, 42811844, 42811851, 42811877, 42811885, 42811893, 42811901, 42811919, 42812495, 42814020, 42814046, 42814053, 42814061, 42814087, 42814103, 42814210, 42814228, 42814236, 42814244, 42814269, 42855833, 42868430, 42880757, 45397056, 45397072, 45397080, 45397205, 45397221, 45397247, 45399268, 45426574, 45397189, 45399235, 45426566, 42880815, 45305067, 45397023, 45397031, 45397098, 45397106, 45397114, 45397148, 45397254, 45397262, 45397288, 45417482, 45417623, 45421906, 45399284, 45399490, 45426582, 45426590, 45417482, 45417623, 45421906, 45426608, 45426624, 45426657, 42814418, 45397049, 45397171, 45397296, 45426558, 45427069, 45436631, 45436649, 45436656, 45436664, 45436680, 45436698, 45440989;
- розрахунок суми штрафу.
Відповідачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує викладені у відзиві заперечення та клопотання про зменшення суми штрафу, надано:
- облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів РФ «Придніпровська залізниця»;
- інформацію про дебіторську заборгованість на 31.12.2019;
- інформацію про кредиторську заборгованість станом на 31.12.2019;
- інформацію щодо відправлення вантажів за 2017-2019 роки;
- інформацію про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів, по регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» за 2018 рік та 2019 рік;
- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2019;
- довідку про розрахунки по обов'язкових платежах на 31.12.2019.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 п. 6 розд. 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно зі ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
За змістом п. 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1. Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. Правил).
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (п. 2.10. Правил).
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п. 8 Правил).
Згідно зі ст. 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Відповідно до ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документ на вантаж, що прибув.
У Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
За нормами ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що спірні залізничні накладні є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення спірного вантажу, яка фактично була укладена між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Вказані накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п. 8 Правил).
Дослідивши наявні у матеріалах справи залізничні накладні, господарський суд встановив, що вантаж за вищезазначеними накладними доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Розрахунок штрафу за порушення строків доставки вантажу за спірними накладними на загальну суму 51 594 грн. 86 коп., наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 51 594 грн. 86 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача по суті позовних вимог судом відхиляються, оскільки не місять конкретних доводів щодо нарахованого штрафу за спірними перевезеннями, у відзиві на позов наявні лише посилання відповідача на норми чинного законодавства.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарський суд констатує, що відповідачем не додано до матеріалів справи будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження заперечень проти заявлених позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 50% суд зазначає таке.
Так, відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що збитки внаслідок прострочення доставки вантажу позивачу спричинені не були, негативні наслідки відсутні, діяльність регіональної філії носить збитковий характер, що викликано зниженням обсягів перевезень через відповідне зниження обсягів промислового виробництва та призупинення пасажирських перевезень, у зв'язку із встановленням на території України карантину. Крім того, з початку 2020 року залізниця має значну суму кредиторської заборгованості; несе тягар безоплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян тощо. Звертає увагу суду, що Придніпровська залізниця віднесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечував, зазначаючи, що відповідачем не обґрунтовано поважність причин порушення свого зобов'язання з своєчасної доставки вантажів, не надано належних доказів, які б підтверджували обставини складного фінансового становища станом на час розгляду справи, доводили ускладнення або неможливість виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову тощо.
Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач, та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, у даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків у позивача внаслідок прострочення в доставці вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 904/3988/18 та від 29.05.2019 у справі № 904/5943/18.
Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Таким чином, суд доходить висновку, що у даній справі відсутні істотні обставини та не надані відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафу.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Стосовно заявлених у позові і викладених у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, витрат позивача на професійну правничу допомогу у загальній сумі 5 405 грн. 95 коп., суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При цьому ч. 3 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки позивачем до матеріалів справи не надані належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 405 грн. 95 коп., відповідну заяву до матеріалів справи позивачем не надано, суд не вбачає підстав для покладення вказаних витрат позивача на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, ст. ст. 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, б. 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905) 51 594 грн. 86 коп. (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири грн. 86 коп.) штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 09.03.2021
Суддя І.А. Рудь